Життєві історії
– Мало не попався! – говорив чоловік приглушеним голосом. – Ти уявляєш, Ольга вчора побачила, як я на зупинці висаджував Василину. Я думав, що вмить посивію, але все
Тетяна розливала вечірній чай по чашках, коли різкий дзвінок у двері змусив її здригнутися. Годинник показував пів на одинадцяту. Хто може приїхати на дачу в такий час? —
Анна поклала останню блузку в гарну нову валізу й задоволено усміхнулась. Довгоочікувана поїздка до Туреччини була зовсім близько — залишився лише тиждень. Вона вже уявляла собі тепле море,
– Здали проєкт по Набережній, – Антон повернувся з роботи окрилений, – тож на вихідні ми всі виїжджаємо на турбазу, всім колективом. – А дружин ваш колектив із
– Це все ти! Через тебе я один! – Тобто, це я підклала під тебе коханку? – обурилась мати, вигнувши брови. – І в чарку заглядати тебе теж
-Так, мамо, була я там. Сказали, що висновок буде згодом. Ти вибач, я зараз їду в машині. Цілую, наберу пізніше! Іра поклала телефон на сусіднє сидіння і, стримуючи
– Іван, не одружуйся ти з цією Танькою! – говорила синові Віра Дмитрівна. – гуляща вона. У селі про неї що тільки не кажуть! – Мамо, мені все
Шість років тому я була найщасливішою нареченою. Ми з Андрієм зустрічалися два роки, він був дбайливим, кумедним, щирим. Я бачила в ньому людину, з якою хочу прожити все
– Жодних документів? Ані імені, ані адреси? Олена спохмурніла, переглядаючи медичну карту пацієнта. Її голос звучав рівно, але в очах читалося занепокоєння. – Ні, – відповіла літня санітарка,
– Ігорю Михайловичу, можна до вас? – Світлана стояла у дверях кабінету, стискаючи тека з документами в руках. Обличчя бліде, але рішуче. Ігор підійняв очі від комп’ютера. Тридцять