Життєві історії
Його купили собі заради розваги. Субтильна істота на тоненьких, гнутих у різні боки ніжках. Дружина взагалі йшла за кошеням. “Щоб Ваську веселіше було”, як вона пояснила чоловікові, котрий
Дід Семен вийшов з електрички, трохи постояв, після довгого сидіння ноги відмовлялися йти. Народ швидко розбрівся у різні боки, у будь-якому напрямку були дачі. Йому треба було перейти
Світлана збирала речі доньки. Свої вона вже поклала в сумку – небагато, тільки найнеобхідніше. З рештою розбереться потім. Її рухи були спокійні й методичні – поклала в сумку
Ірина мала план. Простий, як дитяча мрія: відпустка з чоловіком біля моря. Віктор обіцяв — цього року точно їдемо. Квитки куплені, готель заброньований, валізи майже зібрані. — Іро,
Іван Васильович все життя прожив в селі. Працював трактористом. І от на роботі він нахилився, щоб взяти якийсь ключ. Підозріле тріскотіння і регіт підлеглих змусив його підскочити. -От
– Розлучення, – сказала я задумливо, дивлячись у вікно. – Що?! – пролунав різкий голос за моєю спиною. Я повільно обернулася і посміхнулася ошелешеному чоловікові. – Я хочу
– Мої батьки й машину нам свою віддали, і гроші на перший внесок на квартиру вручили. Сказали, що повернете, коли зможете. – А ця? Ніколи нічим не допомогла.
– Альбіна, Альбіна, там… – жінка захекалася, хапала ротом повітря, – ой не можу, ой сил немає… -Та що, що там, Віро? Що сталося? -Ой там … твої
Ольга Вікторівна сиділа у кабінеті директора дитячого будинку і не могла повірити своїм вухам. – Як це мені залишила? – перепитала вона, роздивляючись документи. – Я ж лише
– Господи! – Сніжана схопила праску, але в новій блузці вже була пропалена дірка. Адже саме цю блузку з чорною спідницею Сніжана хотіла надіти ввечері в театр. –