– Тамара приїхала, – тихо сказала мати Ані. — Каже, добре тут, а путівки купити в них немає можливості. Заявила, що у нас номер великий, вони поживуть кілька днів
Зробив тещі сюрприз, а він обернувся проблемою — Валентино Миколаївно, це вам подарунок від нас з Анютою. — зять, Анатолій, простяг подарунок. Запрошені гості з цікавістю подивилися на
– Ви ж мені не мама, – буркнув хлопчик, не підводячи очей. – Навіщо це вам?
– Олено, Кирило знову не зробив домашнє завдання з математики, – повідомила дев’ятирічна Соня, стоячи у дверях кухні з рюкзаком на плечі. Олена Вікторівна зітхнула, відсуваючи філіжанку кави.
– Ярик, опудало! – вигукнув чоловік. – Закрутив дівчинці голову, набрехав діжку арештантів і злиняв! Ну, племінничок! Ну паразит! Зараз я до Алевтини подзвоню!
Автобус зупинився біля вказівника “Пашкове”. З автобуса вийшли двоє людей: місцева мешканка шістдесяти років Ганна Попова, та молода жінка з кругленьким животиком. Ганна підійняла дві досить важкі сумки
Аня майже плакала розповідаючи, як свекруха вивалила щойно зварений борщ, який до речі у Ані виходив чудово, сказавши, що він недостатньо червоний
Аня та Андрій одружилися коли їй ледве виповнилося вісімнадцять. Андрій ненабагато був старшим. Одружилися поспішно, як кажуть “по зальоту”. Батьки Андрія були категорично проти такого шлюбу, особливо мама.
– Мало того, що сироту підбираю, то ще й на бідних родичів час доводиться витрачати, – думала майбутня свекруха. Але від почутого остовпіла
– Може, вона й гарна дівчина, але виросла без матері, і батько в неї невідомо хто. – Мамо, все вже вирішено: ми з Поліною одружуємося. Інна Антонівна зітхнула:
-Ну що за настирлива жінка! Неділя! Ранок! А вона надзвонює одруженому чоловікові! – Пробурчала Інна. Вона хотіла знову покласти свою голову на подушку, але на телефон почали приходити повідомлення і це були фотографії
Був звичайний вечір п’ятниці. Інна мила посуд після вечері, а її чоловік, Микита, грав у цей час з їхньою дворічною донькою в залі. Раптом пролунав дзвінок – дзвонив
Кохання на схилі років…
– Бабу, ми завтра не зможемо приїхати до тебе на ювілей, ти вже прости нас, – дзвонив Антон, напередодні ввечері, чоловік онуки Ксюші. – Антоне, що трапилося, що
-Я – наречена Славка. Прийшла з вами познайомитись. – Навіщо? Ми зі Славком вже два роки у розлученні. Навіщо нам знайомитись?
У двері подзвонили і Ніна пішла відчиняти. На порозі стояла незнайома молода жінка і з цікавістю дивилася на Ніну. – Вам Кого? – здивувалася Ніна. – Ви –
– Ніяких Ксюш я не знаю і знати не хочу! Це дівчисько не гідне жити в нашому будинку! Через неї не стало моєї дитини, мого маленького синочка. Йому було лише п’ять
– Мені вчора дзвонила Ксюша, – засуджувала Марія, вимовляючи своїй невістці. – Вона скаржиться, що ти зовсім не звертаєш на неї увагу. – Ти вдаєш, що її не
– Я не знаю, що на мене найшло! – Вирішила покаятися подруга. – Зате я знаю! – Посміхнулася Віка. – Чуже захотілося приміряти? Не вийшло, так? Не сіло по фігурі?
– Вікторіє, він пішов! Зібрав речі та пішов! Я навіть не знаю, куди! – Стривай… Ти вирішила скаржитися мені на мого колишнього чоловіка? Після того, що ти зробила?

You cannot copy content of this page