А ти знаєш, де зараз твій чоловік?
Оля стояла біля плити і пекла млинці. Поруч на табуретці, підібравши під себе одну ногу, сиділа Віра. Чоловіки жінок, які дружили ще зі школи, з самого ранку поїхали
— А ти знаєш, що твоя хабалка мати стукнула нашого сина? За те, що він порушив її чергове тупе правило? Вгадай, яке цього разу?
— А ти знаєш, що твоя хабалка мати стукнула нашого сина? За те, що він порушив її чергове тупе правило? Вгадай, яке цього разу? — Єва нервово кружляла
– А що, рідний дядько не зможе племінників прогодувати? – обурилася свекруха. – Ну, і жадібна ж ти, Поліна! – Не жадібна. Просто я не планувала, що замість трьох людей маю утримувати шістьох! І готувати на вас я теж не підряджалася, – відповіла вона
– Поліно, а чи не рвонути нам на море? – спитав якось чоловік після вечері. – На море? То ми ж начебто цього року не збиралися? – здивувалася
Напевно, в котячому раю Фелікс попросив когось слід, і з’явився ти!
-Та щоб ти подавилася! – Кричала тітка в чорному в’язаному береті, – тобі це боком вийде, я обіцяю! Дивись, не подавись. Свою останню вечерю в руках тримаєш! Світлана
Не закохайся в красеня, з нього ніколи не вийде хороший чоловік, замучуєшся від коханок відмахуватися. Шукай такого, як тато, негарний, зате добрий і вірний
— Дівчата у нас непогані, але начальниця — справжня мегера, — шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, мого першого робочого дня. – Жахлива людина! У нас її
– Розлучитися хочеш?! Будь ласка! Хоч завтра! Я без тебе чудово проживу, хоч мозок ніхто не виноситиме! – Тільки подумай, кому ти будеш потрібна? Ще одна розведенка з причепом! – ніяк не міг заспокоїтись чоловік
З того, як син зайшов у квартиру, мати зрозуміла, що настрій у нього поганий. Він голосно грюкнув дверима, щось упустив, чортихнувся, знову щось упустив. Роздягнувшись, Олексій одразу пройшов
-Що ти дивишся на мене, ніби нічого не розумієш? У всіх дорогі телефони, а в мене старий. Набридло бігати до друзів, якщо потрібен комп’ютер. З дівчиною соромно зустрічатись. Одягнений у все старе, грошей немає. Тільки й чую від усіх єхидні смішки. Як так жити!
Галина йшла додому. Вона дуже втомилася. Цілий день жінка фасувала овочі в магазині, носила важкі мішки, ящики… Потім прибирала у підсобних приміщеннях. Магазин закривався о десятій годині вечора.
– Що з неї взяти, – пліткарка, вона і є пліткарка…
– Валько? Яка зустріч! – Лариса заглядала через паркан. – А ти до батьків у відпустку, чи назовсім приїхала? У селі кажуть, що машина повна речами була. І
І ось їх знову звела доля. Тільки тепер із радісного приводу. Діти, яких могло й не бути, збираються одружитися. Чи це не знак долі?
У коридорі жіночої поліклініки на лаві сиділа жінка похилого віку. Поруч із нею сиділа щупла дівчинка, років 15-ти, у короткій спідниці, з-під якої стирчали гострі коліна. Бабуся привела
Ціна зради…
– Ганнусю, не хвилюйся, я скоро буду… – Рома завмер з телефоном біля вуха. Кіра стояла у дверях спальні, і по її обличчю він зрозумів – почула. –

You cannot copy content of this page