Життєві історії
– Добре, синочку, а тепер дай слухавку своїй селючці, – сказала Маргарита Генріхівна, забувши, що телефон сина зараз на гучному зв’язку. Леонід почервонів і зніяковіло глянув на Марію.
Марина стояла біля вікна, слухаючи, як Віктор кидає у валізу сорочки. Він робив це навмисне голосно – кожен предмет одягу падав із театральним ляском. – Іду до іншої!
Пес не розумів, чому його привезли так далеко від дому, та навіщо прив’язали до дерева. Раніше його залишали на повідцю біля магазину чи аптеки – там він чекав
Щосуботи, рівно о четвертій годині дня, у квартирі Антоніни та Андрія починалася одна й та сама вистава. Стук у двері, гучні вітання, тупіт ніг — це означало, що
-Значить, не даси грошей? – запитав Ігор, дивлячись у вічі дружини. -Не дам, – категорично заявила Юля, вперше за останні роки вирішивши нарешті заперечити чоловікові. Вона працювала на
Людка з’явилася на світ випадково. Ніхто не планував цієї події, ніхто на неї не чекав, нікому вона була не потрібна. Шістнадцятирічна Поліна пропустила всі можливі терміни й зрозуміла,
Настали однакові зимові дні. Горобець продовжував ласувати кормом, і Мірта не протестувала. Він був єдиним, хто нагадував їй, що вона не зовсім одна. – Оксано! Та в мене
Автобус їхав повільно. Тоня навіть згадала про кінські сили у техніці. Але тут вони явно були не кінські, а черепаші, до того ж черепах було замало. Щось затріщало,
– Ну ось, все практично готове. Зараз снідатимемо, поки Ромочка ще спить, – щебетала Катерина Дмитрівна, розставляючи столові прилади на столі. – Так, бо боюся, як би не
– Мамо, ну що ти… Не треба, не плач. Я Лілю дуже люблю і вона мене. У нас все добре, не хвилюйся! — говорив Кирило. Людмила Миколаївна кивала,