Життєві історії
Василь завжди хотів велику сім’ю, але поглядів дружини на кількість дітей не поділяв! До такого він був не готовий, він припускав, що у них буде троє дітей, четверо,
– Оксано Ігорівно, ви у своєму розумі? Ви що таке дитині кажете? – Степан обійняв сина, що плакав, і злісно дивився на сусідку. Ледве стримався, щоб не обізвати
– Мамо, ти нас завтра забереш? – голос Єгора тремтів у слухавці, хоча хлопчик намагався здаватися спокійним. Наталя стиснула телефон міцніше. Щось в інтонації сина змусило її насторожитись.
Коли я вперше помітила його, стояла вогка осінь, наприкінці жовтня. Вітер вивертав парасольки, прилавки на ринку прикривали поліетиленом, продавці кутаються у куртки та ховають руки у рукави. Я
– Ти добре подумала, Іро? У вас діти. У них перехідний вік. – Мамо, у них майже завжди вік перехідний. Мені терпіти доки вони не одружаться, заміж не
– Моє слово останнє. Ти, доню, ображайся скільки завгодно на татка. Але за Юхима я тебе не віддам. Стій, не пояснюй. Я все знаю. Що красень, пісні співає,
– Геть звідси! – Тихо промовила Лариса. – Що? – Здивувалася сестра. – Одягнулася, взулась – і пішла геть! – Але … Ларисо, стривай! Так не можна! Ми
— На вулиці вже темно, Сергію, — злякано промовила Зоя, — дев’ята вечора. І злива геть яка! А ще й грім, і блискавки. Мені страшно. – Нічого страшного.
Віра застебнула блискавку на валізі і з почуттям виконаного обов’язку присіла на край дивана. Начебто все було зібрано, і чоловіка можна відправляти у відрядження. Щоб чоловік випадково не
Марії Вікторівні навіть у страшному сні не могло наснитися, що вона так рано залишиться вдовою. Жінка щойно вийшла на пенсію, але вдома сидіти поки що не планувала. А