Життєві історії
Світлана лежала на дивані, дивлячись в стелю. Тривожні думки не давали їй заснути. Та і як тут заснеш, коли твоя маленька кровиночка хворіє. Ну ось навіщо я повела
– Все, Олексію! – Зриваючись на крик, кинула Олена, грюкнувши дверима за спиною. – Хочеш вір, хочеш ні, але моєї ноги більше не буде у твоєї матері! –
– Лізо! Ти ж пам’ятаєш, що в мене завтра день народження! – Звичайно, пам’ятаю. – Все, як завжди. Мої батьки приїдуть до трьох. З ними приїде сестра. Решта
– Ну, готова стати бабусею? – спитав Андрій, заходячи на кухню і цілуючи Олену в щоку. Вона підійняла очі від кави й незрозуміло подивилася на чоловіка. – Про
– Мамуся, ну чому ти мене тут залишила? Ти ж знала, як мені буде погано з ним. Оля тихо плакала, сидячи біля могили матері. Вітчим сьогодні поїхав у
Аліна повільно відчинила двері квартири, стискаючи в руках тонку теку з документами. Вона знала, що мати чекає на неї з відповіддю, але сил сказати правду не було. –
У потьмянілих очах Олександра стояли сльози. Люда навіть не уявляла, що її сильний, гарний чоловік стане ось таким, блідим, худим, із сірим від хвороби обличчям. Сашко сидів на
Юхим був самотній, за характером добрий, рукатий мужик, жив із мамою. Мами не стало, а Юхимові вже під 50 років. У гостях випадково познайомився із Віолою. Ефектна темноволоса
– Олексію Вікторовичу, документи готові, – секретар поклала на стіл товсту теку. – Завтра підписання контракту із німцями. Олексій кивнув, не відриваючись від комп’ютера. За сорок п’ять років
Христина мляво сиділа в кріслі та жувала булку. – Христинко, погодка яка, а? Може прогуляємось? -Ти збожеволів? Така спека, я топлюся вся, не забувай, що я ношу твого