Життєві історії
– Катю, це не правда! Ну, ти ж розумієш, що я не міг! Ти неправильно все зрозуміла, ми з Лєрою просто друзі. Друзі, присягаюся! – Не треба мені
– Віка, це ж всього тиждень! Чому ти така вперта? Адже мама не так часто нас про щось просить, – намагався достукатися до дружини Микита. – Якби це
— Діано, люба, ти ж сама розумієш — твій талант у моїй компанії сяятиме яскравіше за будь-яку зірку, — Ірина Олександрівна ефектно підняла келих ігристого. — Зрештою, ми
— Ні, ми не приїдемо. Крапка. Юлія з такою силою натиснула червону кнопку відбою на екрані, ніби намагалась втиснути її в корпус телефона. Вона кинула апарат на кухонний
Олена увійшла до квартири подруги з таким виглядом, ніби з нею сталося щось непоправне! – Що трапилося? – сполошилася Ольга, – на тобі обличчя немає. – Все нормально,
На перерві він підійшов до хлопчаків, що стояли біля школи, і грізно запитав: – Хто образив мою сестричку? Хлопці, хоч і були зростом майже з нього, але злякано
– Олено, ти знову хліб під подушкою ховаєш? – шепотіла молодша сестра Світлана, дивлячись на мене своїми великими очима. Їй йшов шостий рік, мені – майже сім. У
Єгор забіг у під’їзд і збирався вже зачинити за собою двері, але почув за спиною жіночий голос і завмер. Голос був зовсім незнайомий, але він звертався саме до
Сонце ледве пробивалося крізь сірі штори у вітальні, де пахло старим деревом і кавою, яку я варила щоранку. Моя квартира у старому будинку на околиці Вінниці була моїм
– Тобі що, важко дітей відвезти? Ну хворієш ти, але ж не без свідомості! У племінників за три дні змагання! – Ангеліно… Я ж тебе з учора попередила.