-Гроші я там забрав… Це я заробляв, тож і взяв. Мені теж із чогось жити треба починати. На аліменти не подавай, бо заберу половину будинку!
Григорій витяг важку сумку з автобуса. -Ох і спека цього року! – подумав він. Чоловік озирнувся. Таке знайоме і водночас забуте місце. Потрібно подумати, де зупинитися. Йти одразу
— Встань раніше, приготуй мамі сніданок, — перебив Ігор. — Не ганьбися, ти жінка
Ніна виглядала у вікно й бачила, як таксі під’їжджає до під’їзду. Серце завмерло — Тамара Василівна приїхала. Чоловік Ігор уже кілька днів повторював про візит матері, але точної
– Правильно Сашко робить, що гуляє від тебе! – кричала на Надю свекруха. – Нічого не встигаєш робити, ти погана дружина і мати ти ніяка! Дав же Бог невістку таку нікчемну!
– Правильно Сашко робить, що гуляє від тебе! – кричала на Надю свекруха. – Нічого не встигаєш робити, ти погана дружина і мати ти ніяка! Дав же Бог
Настя вже не намагалася бігти за матір’ю, розуміючи одне – вона її покинула…
– Мамочко, будь ласка, не віддавай мене їм, – плакала на весь голос п’ятирічна Настя, чіпляючись за мамину руку. Але Олеся, стиснувши зуби, затьмареним поглядом з ненавистю дивилася
– І про заповіт подумай, я ж його брат, мені все по праву має належати!  Ти ж одна, нікого немає, а ми сім’я. Кому все дістанеться після тебе? Не державі ж віддавати? – Видав брат покійного чоловіка
Все життя Наталя жила заради чоловіка та дочки. Зустрілися вони з Василем випадково. Він прийшов на побачення з іншою дівчиною, чекав на неї, а вона не прийшла. Наталка
Цікаво, це він сам вигадав забрати до нас свою матір чи вони розробили цей план разом?
— Навіщо тобі навчання у сорок років? Доглядатимеш за моєю мамою замість освіти! — сказав Сергій дружині. — Маму ми забираємо з собою, до речі… — додав він
– Ти Тимуру маєш вдячною бути, що заміж тебе взяв! – Продовжувала говорити Емма Рустамівна. – Ти ж розумієш, що таких, як ти, з дитбудинку, не особливо розбирають
– Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці. – Жаліти тебе все
– Ти все, що хочеш, можеш говорити, а я не дозволю обманювати мого сина! – продовжувала говорити свекруха. – Ти тут більше не живеш!
– Ну і що ти тепер ревеш? Так тобі й треба! – Лаяла Світлану свекруха, – треба було чоловікові приділяти більше уваги, а не гуляти незрозуміло де! –
– Бач, панич який! Я їм, значить, іпотеку сплатила, думала, що вони тут бідують, а він ікру ложками жере! – Репетувала теща
– Бач, панич який! Я їм, значить, іпотеку сплатила, думала, що вони тут бідують, а він ікру ложками жере! Алла Костянтинівна сказала це так, що Артем мимоволі зупинився
Може, час трохи схуднути? Ну навіщо тобі вечеря? Віддай мені котлетку
— Анечко… ну просто подумай, — сказав Льоша, відсуваючи від Ані тарілку з котлетою та макаронами, яку вона щойно поставила на стіл. При цьому сам із задоволенням узявся

You cannot copy content of this page