Життєві історії

– Та ви не переймайтеся, тітко Олено! Ми не пропадемо. Каті держава допоможе. Чули, скільки зараз за первістка дають? Ви лише трохи нам допоможіть! Школу ніхто не скасовував.

– Яке ти маєш право? Ні гривні твоєї тут немає! Я сама тягла сім’ю, а тепер… тепер ось так сиджу, прикута до крісла. І хто у цьому винен?

– Я не жартую, Андрію! Якщо ти привезеш сюди дітей своєї сестри Лариси без моєї згоди, я одразу викликаю опіку! Прямо того ж дня! Чоловік дивився на неї

Костянтин заглянув на кухню, де його дружина Ганна готувала вечерю і сказав: – Аню, мама сьогодні дзвонила. Вона збирається прийти до нас у п’ятницю ввечері. – А не

– Ну, і злидня ти, Катько! І як тебе тільки земля носить! – Заявила їй колишня подруга матері – тітка Марія, яка жила з Катериною в одному під’їзді.

– Андрію, мама сьогодні дзвонила, питала, коли ми їх з батьком на новосілля покличемо, – повідомила Світлана чоловікові. – Мої також цікавилися, – відповів він. – Але ж

– Тоді онука більше не побачите! Жадібним бабусям це забороняється! – Висловилася невістка. – Та, будь ласка! – не лишилася в боргу Ірина Павлівна. Вона подумала про те,

– Катю, ти що – знову на малюка чекаєш? – зустрівши сусідку на подвір’ї будинку, здивувалася Валентина. – Так, доньку чекаємо, – посміхнувшись, відповіла молода жінка, поряд з

Рита з донькою поверталися додому із дачного селища, де вони провели три дні у батьків Маргарити. – Бідний Льоша, – думала вона про чоловіка, який працював у свята

– Не прикидайся наївною! Ти дізналася, що я продаю квартиру і вирішила урвати свою частку. Так ось знай – нічого не вийде! Це моя квартира, і я тобі