– Речі збирай і на вихід! – Почула Валентина. – Брата мого немає, а тому тобі тут не місце! Ти для нас ніхто, а твій новий статус “вдова” не дає тобі права бути тут
Валя одразу після одруження перебралася у квартиру Андрія. Більше було нікуди, – винаймати, не вистачало грошей, а в гуртожитку… Вона ж одружена. Свекруха зустріла її добре. Наталя Петрівна
– Я тут майбутня господиня, а твоя справа – з ганчіркою по кутках повзати! – Гаркнула Алла, навіть не здогадуючись, на кого голос підвищує
– Нічна зозуля денну завжди перекує. Усікла, тітко? – Алла роздратовано шпурнула на стіл глянсовий каталог італійської сантехніки та схрестила під столом довгі ноги. Клавдія Андріївна мовчки відтиснула
– Підписуй, Світлано, не впирайся! Сама розумієш, мені зараз потрібніше! – Заявив колишній, кидаючи на стіл якісь папери
– Підписуй, Світлано, не впирайся! Сама розумієш, мені зараз потрібніше! Валерій по-господарськи кинув на обідній стіл стос видрукованих аркушів. Папір ковзнув по клейонці, ледве не полетів на підлогу,
– Ти мене борщами не годуй – я до Люби йду, вона готує, як моя мама! – Гордо заявив чоловік, збираючи речі. Та щось пішло не так…
– Іро, я йду до Люби. Вона мене годує так, як моя мати колись. Котлети, пюре, справжній борщ. А ти – то салати свої, то паста якась, то
— За квітами?! Кому потрібні ці кляті рослини, коли я з голоду пухну?! Ти хоч могла подумати про те, щоб нагодувати свого чоловіка?! — кожне слово Олега просочувалося зневагою, він буквально свердлив поглядом дружину.
— Що за біса, Софіє, чому в домі такий безлад?! — вибухнув Олег, влетівши у вітальню й зі стуком жбурнувши портфель на підлогу. — Олеже, будь ласка, заспокойся.
— Мамо, зараз третя ночі. Звісно, пам’ятаю. Я ж обіцяв – через два дні поверну всі три мільйони
Телефон задзвонив о пів на третю ночі. Матвій, який тільки задрімав після виснажливої зміни в клініці, машинально потягнувся до тумбочки. На екрані висвітилося «Мама». — Матвію… сину… —
– І хоча б усміхайся, коли я з тобою розмовляю. Що ти вічно така, ніби у воду опущена? – Він підійшов ближче, прибрав пасмо волосся, прикриваючи не зовсім замаскований синяк. Від його дотику Клара мимоволі здригнулася. – Май совість, у мене ювілей, вся родина збирається. Твої теж приїдуть, могла б і постаратися виглядати пристойно
— Кларо, що сталося… — Валерія обірвала фразу на півслові, побачивши її обличчя. — Боже мій, — видихнула вона. — Це що, Ігнат?.. — Присядьте, — Клара говорила
– Вона повинна знати своє місце! Нехай не розраховує на мене і не думає, що я чимось їй зобов’язаний
Деякі дитячі спогади не стираються, хоч би скільки років минуло. Вони не тьмяніють з часом і не стають менш болючими. Навпаки, з віком людина іноді починає розуміти їхній
– Принесла у пелені – хай у місто котиться, там таких не рахують! Нічого тут пам’ять Павла соромити! – Незворушно сказала тітка Мая
– Принесла у пелені – хай у місто котиться, там таких не рахують! Нічого тут пам’ять Павла соромити! Тітка Мая сказала це рівно, між холодцем і компотом, не
– Що означає, якщо я з немовлям, то, значить, нікуди не подінусь? У вас що, після РАЦСу вмикається вбудована програма? Щоб було болючіше? Чи тому, що ми вразливі?
– Що означає, якщо я з немовлям, то, значить, нікуди не подінусь? У вас що, після РАЦСу вмикається вбудована програма? Щоб було болючіше? Чи тому, що ми вразливі?

You cannot copy content of this page