Ларисо, зв’яжи будь ласка светр теплий і м’який для свого нне розумного чоловіка, щоб душу грів і погані думки відводив, гаразд?
Микола Іванович сидів на кухні у дочки та їв сосиски. Підчіплював виделкою, дивився задумливо, мачав у кетчуп і довго жував, хитаючи головою. Наче своїм думкам дивувався. – Тату,
– Ти що, з глузду з’їхала?! Яка, до біса, довіреність! – голос Валентини Петрівни пролунав на весь під’їзд
– Ти що, з глузду з’їхала?! Яка, до біса, довіреність! – голос Валентини Петрівни пролунав на весь під’їзд. – Валю, ти чого кричиш? – Галина Андріївна розгублено поправила
– Вибач мені! Вибач, дочко! Здається, я весь ліс під сокиру пустив… Одні тріски залишилися… А хотів же помирити вас…
– Не буду я з нею жити, тату! Не примусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання
Треба просто якось жити, але як – поки що не ясно
Раїсу Іванівну було не втішити. Її онука Наталка заслабла і її не стало… Наталі було сімнадцять, вона була копія бабусі в юності. Для Раїси Іванівни весь сенс життя
– Я з тобою розлучаюся – змотуй вудки, любитель риболовлі…
– Ну що – серцю не накажеш – йди! – Легко погодилася Оля. – І що, так легко відпустиш? – Здивувався Сергій, який чекав зовсім не цього. –
– Я віддала племінниці твій одяг: твою весільну сукню та нові чоботи! – Заявила Наталія Іванівна. – Дівчинці заміж виходити нема в чому, а ти все одно не носиш
– Я віддала племінниці твій одяг: твою весільну сукню та нові чоботи! – Заявила Наталія Іванівна. – Дівчинці заміж виходити нема в чому, а ти все одно не
– Досить мене пиляти! Я не мішок з картоплею, а жива людина! – крізь зуби процідив Олексій, дивлячись на дружину Катю. – Якщо тобі хочеться когось виховувати – йди до школи! А мені дай спокій! Інакше пошкодуєш
– Досить мене пиляти! Я не мішок з картоплею, а жива людина! – крізь зуби процідив Олексій, дивлячись на дружину Катю. – Якщо тобі хочеться когось виховувати –
– Я говорю, що ви мене об’їдаєте! – повторила Тамара. – Щодня тягаєте йогурти, ковбасу, сир… У мене маленька пенсія, я не можу вас усіх прогодувати
– Твоя мати знову кричала так, ніби ми весь її будинок обнесли! – Поскаржилася Олена чоловікові. Андрій, який сидів у цей момент за ноутбуком, підняв голову і важко
-Скільки було у нас зустрічей з твоєю мамою, вона завжди знаходила сили та час на те, щоб мене виховувати. Або як вона каже, вчити мене життю
Коли Олексій поклав слухавку, Олена запитала: -Тобі сестра дзвонила? Що хотіла? -Так, це була Наталя. Нічого особливого не хотіла, чоловік якось дивно зам’явся, і Олена зрозуміла, що Наталя
– Слухай, Лізо, а давай, ти сама дітям іграшки купиш, а скажеш, що ці подарунки від мене були! Чи я куплю сам, але за рахунок аліментів?
– Лізо, цього місяця я тобі менше надішлю грошей. Сама розумієш – часи складні, не можу розкидатися грошима! – Колишній чоловік, Єгор, дзвонив Лізі лише тоді, коли йому

You cannot copy content of this page