Життєві історії
Ірина їхала додому виснажена, але щаслива: нарешті п’ятниця! Ну і тиждень видався! Мало того, що наскочила перевірка, на яку, зрозуміло, ніхто не чекав, так ще й безпосередня начальниця
— Навіщо ти так настирливо стукаєш? — Таня відчинила двері, і їй зовсім не сподобався той погляд Марини Сергіївни, повний невдоволення. На порозі стояла ця жінка у бежевому
Якби хтось сказав Марині, що після ювілею свекрухи, до якого вся рідня так довго та ґрандіозно готувалася, вони з чоловіком розлучаться, вона б не повірила. З Анатолієм вони
– Тань, у тебе хоч крапля совісті залишилася? – тремтячим голосом запитала Ольга молодшу сестру. – Ольго, кому б про совість заїкатися, та тільки не тобі! Ми з
– Ти що, збираєшся в цій сукні гостей зустрічати? Невже не можна одягнути щось пристойне? Клара механічно водила гребінцем по волоссю, дивлячись у дзеркало у передпокої. Кілька сивих
– Мамо, це було сто років тому! – Як тобі не гидко брати від нього гроші? Він же тебе купив! У буквальному значенні слова. А ти продалася! Не
– Мамо, ти чого? – стривожено ступив до неї Ілля. – Ось! – свекруха потрясла аркушем. – Договір дарування! Вона подарувала будинок! Рік тому подарувала! – Цій… …Гуркіт
Валентина швидко пробивала товари, не підводячи очей. Працювала на автоматі: рука механічно тяглася до сканера, товар лягав на стрічку, цифри миготіли на екрані. “Хліб – молоко – цукор
– Ну, ти чув, що Валерка своїй названій доньці від Свєтки квартиру подарував? – чомусь із захопленням розповідала Ірина Петрівна за недільним обідом. – Молодець який, справжній батько!
— Ні, я не зрозуміла. Що ми повинні зробити? — перепитала Марина. — Кімнату на Сашка переписати, — повторила свекруха. — А на груди йому не треба напісяти,