Життєві історії
У двері подзвонили. Ліза пішла відчиняти. Відчинила – і остовпіла. На порозі стояв Максим – її колишній, з яким вона розлучилася два роки тому. У руках Максим тримав
– Слухай, давай тільки ось без цих концертів, добре? – Олексій гидливо скривився, дивлячись, як по щоці Марії проповзла самотня сльозинка. – Я ж попереджав тебе, що не
– Ти пробач мені, Ель, але я ще молодий, здоровий мужик! Зі своїми потребами, – Віктор опустив очі в підлогу, – мені потрібна нормальна повноцінна жінка! – А
– Та все забирай, тільки провалюй швидше! Зрозумів? – давлячись слізьми образи, кричала чоловікові Аліна. – Хвилину назад ти стояла й плакала, а тут раптом голос прорізався? Цікава
– Мамо, вона просто знову маніпулює і привертає увагу, – мало не плакала Тася, вчепившись рукою в лікарняне простирадло. – Ти приїдеш, чи ні? – Розумієш, Анжела знову
– Мамо, ну що ти їй богу, як … як якась … з середньовіччя, слово честі! Віра сиділа, дивлячись на стіл, вона була напружена, і слухала уважно дочку,
— Кириле, ти не думав, що тобі вже пора звільнити кімнату, в якій ти живеш?! – поставила несподіване для нього питання Марина Семенівна. – Тобі як-не-як вже двадцять
Михайло поспішав у справах, коли до нього підійшла жебрачка-бабуся, і він остовпів, побачивши сережки у її вухах Михайло вже серйозно запізнювався на важливу нараду. Хоча він володів миллионами,
– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. – Тобі займала, а не мені. – Якщо мені,
– Ні, все-таки доведеться її здати, – несподівано сказав Микита. Думка, яка кілька днів не виходила у нього з голови, нарешті, вилетіла назовні. – Кого здати? Куди? –