Життєві історії
– Олег, я прошу тебе … Олег. Я не зможу одна, розумієш. – Ніно, ну май ти повагу до себе, ти все-таки жінка. Я не хочу з тобою
– Я все сказала! – Раїса демонстративно дивилась у телевізор, ігноруючи сльози доньки. – Ти в мене дівчинка велика, своя голова на плечах має бути. – Мамо! –
– Я ненавиджу вересень! Ненавиджу осінь! – скаржилася Аліна мамі. – Знову свекруха вчепиться кігтями зі збиранням урожаю, та заготівлями на зиму. Коли ця жінка наїсться? У неї
– Тату, я вирішила, що телевізор я заберу, – заявила Поліна, сідаючи за кухонний стіл. Віктор Ілліч повільно відклав газету, дивлячись на дочку з легким подивом. Галина Сергіївна,
Дівчинку підкинули у ті пів години, доки Люба корову доїла. Виходила з дому – нікого не було, а повернулася – на ґанку коробка з немовлям. Звичайна коробка з-під
Ми з Віктором прожили разом понад десять років. Наш шлюб був побудований на взаєморозумінні та підтримці. Віктор працює інженером у великій компанії, а я – успішний юрист. Ми
– Не розумію, – Ігор помітно нервував, – з якого дива ти зібралася оформляти квартиру тільки на себе? – А на кого ще? – здивувалася Кіра. – На
– Чого розляглася, Лєнка? Іди котлети смаж. – Там все є в холодильнику, тільки розігріти треба, – тихо відповіла Олена, і знову взялася за читання. – Я не
– Та кому ти, крім мене, потрібна будеш? – у розпачі кричав Богдан. – Ти собі чоловіка краще за мене ніколи не знайдеш! Чуєш мене? – Чую, –
Стара хвіртка жалібно рипнула. Марія підвела очі від клумби, де поралася з жоржинами, і втомлено зітхнула. Черговий роззява прийшов подивитися на «будинок з привидами». Так у селищі прозвали