Життєві історії
– Сто разів пошкодуєш, що мене вигнала! Проситимеш, щоб я назад повернувся, благати будеш! – Микола навіть почервонів від обурення, з яким вигукував в обличчя дружині образливі слова.
– Ларисо, та дай дітям спокій, що ти вічно до них чіпляєшся? – роздратовано говорив В’ячеслав Семенович дружині. – Вони життя своє будують! Тим паче, що Олександра зовсім
– Іро, як ти могла так підставити нас усіх? – Марія Олегівна злісно дивилася на невістку і важко дихала “Дай їй волю, вона б у бійку кинулася, –
За віконцем уже темніє, а мами все нема. Юля, крутячи коліщатка на своєму візку, під’їхала до столу, взяла телефон і набрала номер мами. “Апарат абонента вимкнений, або знаходиться
– Мамочки, прокидаємося, зараз дітки снідати прибудуть, встаємо, встаємо. – Мамочка, встаємо! Жінка на ліжку не ворухнулася. Марина дивилася на неї зі страхом, бо та, як її привезли,
– Так різноманітності захотілося! Ми ж з тобою постійно, скільки разом живемо, тільки вдома сидимо, і вдома все відзначаємо! – якось неохоче пояснив він своїй співмешканкі. Таня майже
Вона лежала в ліжку, одягнена в тілогрійку, ноги її були взуті в чоботи. Забігла сусідка захвилювалася: – Тоня тобі погано? Що з тобою? Антоніна нічого не відповіла їй,
– Сплати мій борг! – Вимагала свекруха, замість того, щоб вручити новорічний подарунок – І багато ти винна? – здивовано спитав Ілля у матері, яка зараз повідомила йому
Наталя накривала стіл. Настрій у жінки був чудовий. Вони з чоловіком Олегом чекали в гості її батьків, завдяки яким і мала відбутися сьогоднішня урочистість. Сам Олег затримувався, а
Ганна повільно помішувала суп, поглядаючи на годинник. Майже сьома – незабаром прийде Василь. За вікном накрапав дрібний осінній дощ, краплі стікали склом, залишаючи криві доріжки. Двадцять три роки