Життєві історії
– Я зараз відкрию тобі одну таємницю, – сказала Віра Павлівна, ставлячи переді мною кухоль свого фірмового какао. І я зрозуміла, зараз станеться щось неординарне. За сім років
Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив і навіть більше, він його зненавидів. Мама, нервово перебираючи пальці на руках, сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько
– Коли тато вже прийде? Ти мені набридла! Де тато! Тато! Татко! – Продовжував кричати син. Дитячий голос шкрябав по нервах, кожне слово віддавалося болем у скронях. Максим
– П’ятнадцять тисяч за якусь ганчірку? – Віктор люто розмахував чеком перед моїм носом. – Це ж сукня! Звичайна сукня! Її одягнуть лише один раз, і все! –
Лариса провела чоловіка на роботу, а сама сіла за комп’ютер. Вона працювала віддалено, в офіс їздила раз на тиждень, а то й рідше. Потрібно було закінчити переклад і
– Ти тут словами не грай! Вина твоя в тому теж є, що вона так вчинила. І якщо ти залишиш ситуацію як є – ти мені не син!
— Матвіївно, я чула, тобі листоноша потрібна, Іринку мою візьми, – Галина Борисівна брала свою квитанцію зі стійки, та здачу складала в гаманець, – хороша вона дівка, тобі
– Ви? – я розгублено стояла біля розчинених дверей. – Здрастуй, Олю! Не чекала? – привітно посміхаючись, на порозі моєї квартири з’явилася моя тепер уже колишня свекруха Ганна
Ніна з нетерпінням чекала на свого чоловіка Василя з роботи, так хотілося їй поділитися тим, що вона впізнала годину тому… Після обіду Ніна по сусідах дачних прогулялася, та
Ганна та Микола виховали двох дітей, збудували будинок, пережили бідність дев’яностих. Весь цей час чоловік був «господарем грошей» у сім’ї. Він був економним, навіть розважливим, весь час збирав