Життєві історії
— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш до цієї, дбаєш. Чому я тобі розповідаю? Бо сама її терпіти не можу, Райку
Квартиру вони переоформили у лютому – за чотири місяці до весілля. Людмила потім думала: навіщо поспішали. Можна було почекати, можна було після розпису, можна було інакше оформити. Але
– Маріє, а де котлети? – Толік збентежений стояв на кухні перед відчиненим холодильником, а в інтонації його явно чулася паніка. – Тут повинні бути котлети! – Їх
Лариса була не дуже віруюча. Вона вважала, що щось таке є, що Бог у неї в душі… До церковних свят і традицій жінка ставилась «ніяк». Хіба що ходила
Мати зателефонувала у четвер. Варвара взяла слухавку, піднесла до вуха і не промовила жодного слова. На тому кінці почулося дихання, тихе покашлювання, потім голос, прохальний, з надломом на
Раїсу Іванівну було не втішити. Її онука Наталка заслабла і її не стало… Наталі було сімнадцять, вона була копія бабусі в юності. Для Раїси Іванівни весь сенс життя
Оксана поливала квіти на підвіконні, коли в двері хтось несміливо постукав. Вона здивовано відставила лійку й пішла в коридор. Оксана відкрила двері і здивовано сплеснула руками. На неї
Оля сиділа зі своєю подругою Катею в кафе. Незважаючи на прекрасну погоду, Оля була похмура – недавнє розлучення з чоловіком не давало їй спокою. – Уявляєш, який дріб’язковий:
– Марино, я тебе прошу – ти про Пашу подумай, моя квартира нехай йому залишиться, він хлопець молодий зовсім, йому потрібніше, зараз житло важко купити … – мати
Катерина ніяк не очікувала почути від свого Михайла те, що він сказав. Ці слова пролунали як грім серед ясного неба. Жінка сиділа за столом, промиваючи гречку, коли на