Життєві історії
-Та що ж сьогодні за день такий! Ну в ніякі ворота вже! Як не одне, так інше! – думала Марина. З самого ранку Марина, бухгалтерка в одній фірмі,
Ні, Наталя не вірила в те, що годину тому по телефону їй розповіла подруга про Катю. Такого просто не могло бути, але Тетяна з великим задоволенням в голосі
– Ти при надії? – дивним тоном запитала Мілана, пильно дивлячись на матір. Оля, насупившись, дивилася на дочку і не впізнавала її. – Так. – У сорок три
Мати скрушно хитала головою: -Та що ж цей італієць наробив? Таке зробив і шукай вітра в полі… Звідки ж матері знати, що її скромна Танечка вже давно зустрічається
Дівчина сиділа за моїм кухонним столом і по-господарськи барабанила довгими нігтями по клейонці. На ній був рожевий велюровий костюм, явно з претензією на бренд, а на обличчі застиг
– Ми вже все вирішили, Костю, – поблажливо посміхнувся брат. – У нас дитина росте, їй потрібний простір. А батькам удвох і нашої однушки за очі вистачить. Навіщо
– На квіти тобі не наскребли, вибач, – перепросила Клара, розгладжуючи на колінах спідницю. Між іншим, нову. Мені виповнилося сорок. Віктор накрив стіл: салатики та рулет із маком,
Все село гуляло на весіллі Мироненків. Оленка в білій сукні, Віктор у своєму темно-синьому костюмі з величезною білою півонією в петлиці. Красень, а не жених. Точніше, наречений –
…Так що завтра йдемо купувати квитки! Уявляєш, мам? Нарешті! Прямі, аж до самого океану, — голос Віки дзвенів від непідробного щастя. Вона поставила на стіл коробку з тістечками
Ганна Михайлівна завжди виправдовувала сина. З дитинства. Якщо Вадим грубив – втомився. Якщо забував зателефонувати – зайнятий. Якщо приїжджав тільки за грошима, – у нього важкий період. Якщо