Життєві історії
– Перепросити? – тихо спитала вона. – Знаєш що, Борю… Перепрошуй сам. А я піду збирати речі. – Та куди ти підеш проти ночі? – Боря розгубився. –
– Мамо, як же ти не розумієш! Я й так працюю. Ти думаєш, що вдома із двома дітьми роботи не вистачає? Я в одній особі і кухар, і
Віра повернулася додому раніше, ніж зазвичай, і зупинилася біля дверей. Ми тільки недавно почали жити разом, і обидва ще не звикли до цього. – Заходь, – поспішив я.
Зоя поверталась із роботи. Вона вже кілька років викладала у педучилищі психологію, і продовжувала навчатися в цьому напрямі далі: закінчила після університету додаткові курси за спеціальністю «Сімейний психолог».
Вікторія крутилася перед дзеркалом. Сьогодні вона збиралася гуляти з подружками. Але так вона сказала чоловіку. Гуляти вона збиралася з одним мужчиною. Раптом задзвонив телефон. – Я слухаю, –
Речі я зібрала швидко. Попри прохання дорослої доньки та подруг не поспішати та почекати з переїздом, я як ніколи була впевнена у своїх діях. Мені було п’ятдесят два
– Андрій, я рибу купила, – з порогу заявила Наталя чоловікові, – приготуєш? Ти так добре, акуратно чистиш її і смажиш із такою апетитною скоринкою: я так не
– Ти глянь на нього! Знову очі залив і на диван завалився! Настя вереск матері чула навіть через навушники. – Та відчепись ти від людини, – глухо огризнувся
Ольга повідомила брата, що матері не стало. Їй здалося, що він зрадів цьому повідомленню. Останній рік був найважчим. Мама лягла. Ольга жила з нею останні чотири роки. Свою
Микола встав з ліжка і повільно пішов у сусідню кімнату. У світлі нічної лампи, підсліпуватими очима, глянув на свою дружину. Він присів біля неї, прислухався. – Наче все