Чоловік був проти того, щоб я закінчила навчання тому що це дорого, але через пару років декреті почав вимагати, щоб я теж брала участь у наповненні нашого бюджету. Згодом виявилося, що йому просто не вистачало грошей на іншу

Як я в 35 років одним махом покінчила зі своїм шлюбом.

Отже, з чого все починалося. Ми юні, закохані, зелені! Одружилися рано мені 17, йому-19. Незабаром народилася дочка, улюблена дитина!

Я отримала середню спеціальну освіту з малятком на руках, планувала рік-два приділити їй і родині, а потім продовжити своє навчання – в інституті. Але не зрослося.

Я не працювала, єдиним годувальником у родині був чоловік, він і розпоряджався фінансами. Поставив хрест на моєму навчанні, але проте, вимагав від мене вносити лепту в сімейний бюджет.

Що я могла з маленькою дитиною на руках? Влаштувалася продавцем в магазин, залишала доньку на родичів, крутилася як в’юн на сковорідці з раннього ранку до пізнього вечора. Надовго мене не вистачило в такому режимі, я знову стала домогосподаркою, чоловік знову став мене дорікати.

Пропонувала йому різні варіанти – піду на курси того ж перукаря, візажиста, буду працювати в салоні або вдома, або ж купимо швейну машинку, буду потихеньку вчитися, потім і заробляти – але це все його не влаштовувало, тому що потрібно було вкладати гроші в мій розвиток і навчання.

Він перетворився потихеньку в домашнього тирана, а я – в безправну жінку, так і жили п’ять, десять, п’ятнадцять років.

Далі-гірше, завів коханку, про мене став уже мало не ноги витирати. Я все ще мовчала, але буря всередині мене вже зріла!

І тут сталося в моєму житті знайомство, яке перевернуло мій світогляд, мій внутрішній світ! Це був чоловік, який побачив у мені жінку, яку є за що любити, цінувати, поважати, берегти, пестити і леліяти, попри те, що вона домогосподарка!

Ми не були коханцями (я ще не готова була переступити цю межу), але я вже відчувала себе набагато сильніше і впевненіше! Чоловік тим часом зовсім втративши сором, перестав навіть на ніч додому приходити!

І ось після чергової такої безсонної ночі я зібрала свої речі та мовчки, під час відсутності чоловіка, пішла з дому, до того чоловіка. Він мене терпляче чекав.

Ось так в 35 років у мене почалося нове життя! Переді мною відкрилися всі двері! У мене є уважний, турботливий, люблячий чоловік, робота, безліч захоплень, нових друзів! І, звичайно, зі мною залишилася моя донька – вже майже доросла, студентка університету.

Я не знаю, звідки взялася та сміливість і рішучість, яка дозволила мені почати все спочатку! Але тепер я знаю точно, що наше життя – тільки в наших руках, і тільки ми самі вирішуємо, як його прожити, і яким буде наше майбутнє!