Знайомство з мамою мого майбутнього чоловіка пройшло, як кажуть, не дуже. Побачила я її, коли була в положенні нашою першою дочкою. Моя майбутня свекруха відразу висловилася про моє моральне обличчя, звинуватила, що я захомутала її сина.
Насправді все було не так. Ми з чоловіком любимо один одного, і наша дитина була бажаною. Весілля гуляли, коли я була вже на 6-му місяці. Пройшло воно скромно, у колі друзів, та найближчих родичів.
Після весілля ми залишилися жити у його матері, оскільки вона жила одна у трикімнатній квартирі. Іти нам просто не було куди. Я вчилася, чоловік працював на заводі, і мав маленьку зарплатню.
Не скажу, що жити зі свекрухою було надто погано, ні. Вона прийняла мене, бо, мабуть, скорилася, що я кохана жінка її сина.
Лаялися ми з нею рідко, в основному через побутові проблеми. До внучки вона ставилася добре, навіть іноді балувала її, що, звісно, мене обурювало. Але є один мінус. Моя свекруха любить мене підколювати та дражнити.
Вона просто не втрачає можливості, щоб нагадати, що я виходила заміж при надії. Часто каже, що якби не діти, чоловік би давно пішов від мене. Вона завжди критично коментує мої кулінарні здібності, вважає мене дурною.
Коли намагаюся пояснити, що такі висловлювання ображають мене, каже звикай, мовляв, гумор у неї такий. Чоловік нічого не хоче чути про наші скандали. Декілька разів намагалася поговорити з чоловіком стосовно цього, але він каже, що втомився, і, що я сама вигадую собі уявні проблеми.
Близько трьох років тому, мені у спадок від дідуся дістався заміський будинок. З якою радістю я в’їжджала в нього, не передати словами. Ось, думала я, тепер ніхто не вказуватиме, як мити підлогу або пічку. Я повноцінна господиня! Невдовзі ми з чоловіком зважилися на другу дитину.
У нас з’явилася ще одна донька. Звичайно, мені важко самій справлятися з двома дітьми, та з клопотами по дому та городу, але це мені лише в радість. Я нарешті без нагляду, що хочу, те і роблю.
Майже два місяці тому чоловік вирішив, що мамі одній у трикімнатній квартирі погано, її терміново потрібно переселити до нас. Вона допомагатиме, а квартиру можна здати квартирантам, ще й грошей заробити.
Ідея ця погана, я йому відразу сказала. Ми ніби ладнаємо з його мамою, але ця ідилія награна. Ми просто лицеміримо одна перед одною. Якщо ми житимемо під одним дахом, це знову призведе до скандалів.
Я просто відвикла від неї, хочу жити своєю родиною. Можливо хтось скаже, що мої забаганки жорсткі, але це моє життя, і я не хочу, щоб в нього хтось влазив! Чи я помиляюся?
