Це мій перший шлюб. У чоловіка він другий. З першою дружиною він розлучився через її численні зради. Вона жінка активна, любить подорожувати й проводити час у великих компаніях. Від першого шлюбу у чоловіка є дві дівчинки. Він їх шалено любить.
Звичайно, я знала, що у нього є діти. Але не надавала цьому значення. Чекала, що він награється у “доброго батька”, та налаштується на нашу родину. Коли вони розлучилися, дівчатка залишилися з матір’ю.
Хоча не з матір’ю, а більше з бабусею та дідусем. Перша дружина чоловіка практично не бере участі у їхньому вихованні. Вона продовжує розважатися, та відвідувати нічні клуби. Моєму чоловікові дітей шкода, тому він у вихідні бере їх до нас у гості.
Ми познайомилися з ним в автобусі, коли він підсів до мене. Між нами зав’язалася розмова, а потім ми обмінялися телефонами. Спочатку спілкувалися через повідомлення, та телефоном, а через деякий час він покликав мене на побачення.
Вже при першій зустрічі майбутній чоловік розповів мені й про дружину, і про дітей, але я не вбачала в цьому проблеми. Навпаки, думала: який дбайливий, не кидає напризволяще дітей від першого шлюбу. Вважала, що наших він також любитиме.
Після нашого весілля минуло вже три роки. Я часто говорю чоловікові, що хочу дітей. Час іде, і потім може бути запізно. Він щоразу відповідає мені, що грошей у нього ще на одну дитину немає. Він витрачає багато грошей на дітей від першого шлюбу.
Спочатку мене це не дратувало. До дівчаток я ставлюся добре. Але міняти своє щастя на їхній добробут не хочу. І знову ж таки, чоловік повинен розуміти, що в нього нова сім’я, допомагати дітям від першого шлюбу потрібно, але необхідно знати міру.
Значить їм він робить добро, а мої бажання не враховує. Дівчаткам невдовзі вступати до інституту, чи іншого навчального закладу, виходить, усі гроші нашої сім’ї будуть йти на їхнє навчання? А як же їхня мати? Вона у цей час де буде?
На ґрунті його дітей у нас постійні скандали. Вони не бідні сироти. У них є дідусі, бабусі та, нарешті, мати. Чому він бере на себе практично повне їхнє забезпечення — не розумію. Він дає гроші на продукти, купує речі, у вихідні водить їх по магазинах, кафешках і в кіно.
Я вже втомилася щось йому доводити. Подобається йому так себе поводити, я заважати не буду. Єдине, що мене все частіше відвідують думки потай опинитися в положенні, а потім все піднести як сюрприз. Не захоче виховувати наше немовля, буду матір’ю-одиначкою, але чекати більше не хочу! Чи це буде занадто?
