Розповім вам свій сон, який мені приснився, коли мені було так важко, що мало не зважилася на…
Жили ми тоді в Приморському краї. Чоловік пішов до іншої, а та стала по бабках ходити, щоб мене зі світу зжити, а сина мого забрати собі, через те, що у неї не було своїх. Я про це не підозрювала, звичайно прикро, що чоловік кинув з малюком місячним, але мені ніколи було думати про них.
Мені приснився сон, від якого мені стало ніяково. Сниться мені, що лежу з дитиною на ліжку: я з собою його клала спати, бо сон у мене чуйний, і знала, що не навалюся на дитину уві сні. А потім я почула, як у вікно шкребе хтось. Внутрішній голос ніби дав знати – небезпека.
Я хапаю дитину і вискочила за двері, а у двері, які я встигла зачинити, щось важке стукнуло. Деякий час тряслася за дверима від страху, але, пересиливши свій страх, я заглянула, відкривши двері, і тільки шторка коливалася.
Потихеньку читаючи свої молитви, я увійшла в кімнату й обімліла від жаху: на білому простирадлі був величезний чорний слід в напрямку до вікна.
Коли я прокинулася, з мене біг холодний піт від жаху, який я пережила, і коливалася шторка. Про сон не могло бути й мови: так до ранку в молитвах просиділа.
Вдень до мене прийшла моя знайома і сказала, що Таня до бабки ходить, а вона відьма, і порадила бігти звідти не оглядаючись і так, щоб ніхто не знав про від’їзд. Згадала сон і зрозуміла до чого.
Похапцем зібралася і, кинувши все, рано вранці поїхала. Їхала і думала, що їхати мені теж нікуди: не приймуть вдома з дитиною, коли й мене дорікали шматком хліба. Вирішила поїхати в інше місто.
Зупинилася в одної бабки за певну плату, але гроші закінчилися, і мої спроби влаштуватися на роботу були марні.
Вона теж дала термін, що, якщо не влаштуюся на роботу, виставить з квартири. Вранці з дитиною виходила і пізно ввечері тільки поверталася, куди тільки не просилася на роботу! Потім я зрозуміла, що не приймуть з дитиною нікуди, а люди деякі – продай дитину або віддай, але ніхто не пропонував допомоги в влаштуванні на хоч якусь роботу.
Цього разу я знову поверталася без результату і не знала, що сказати господині. Мене від голоду хитало, та ще й дитина грудна.
Присіла на лавку, а дитина в колясці лежала. Подивилася на нього і гірко заплакала від безвиході, від мого непотрібного нікому життя.
Так скаржилася синочку і прийшла до висновку, що треба закінчити це життя і вирішила, коли буде йти поїзд (ми сиділи якраз біля дороги тієї), зробити крок з дитиною під нього. Так, зі сльозами на очах, я впала в забуття.
І відразу ж бачу відблиски в небі в стороні, де хилиться сонце на захід. Дивлюся, а небо наче відкрилося, і до мене спішно, швидко, тільки одяг шарудить, поспішає жінка, одягнена в довгий одяг і покрита, але обличчя не можу розгледіти.
Така вона Світла, а з боків двоє, їхніх облич я теж не бачу. Вона поклала переді мною три ключі: один залізний, другий срібний, а третій золотий.
Через мить я прокинулася, а моя дитина прокинулася і тягнулася до мене. Пригорнула до себе, просила пробачити мати за дурні думки.
Не минуло навіть двох днів, як мені допоміг завідувач району, куди я пішла за довідкою, щоб визначити дитину в Будинок дитини. Він почав лаяти мене, мовляв, народять, а потім кидають. Ось тут сльози й пішли самі, і я розридалася, не могла зупинитися.
Сяк-так заспокоївшись, крізь сльози я розповіла про свої пригоди. Це була єдина Людина, якого я зустріла. Він тут же всіх обдзвонив і мене влаштував на роботу двірником. І кімнату відразу ж дали й вчасно: господиня виставила мої речі біля під’їзду.
З того часу засвоїла одне: ніколи ні на кого не надійся і не довіряй своїй біди. Коли мене все ж дома прийняли, я розповіла свій сон батькові. Він був дуже здивований, що мені приснився такий сон. Він сказав, що це була мати Пророка.
Надя протерла стіл, поклала ретельно відтиснуту ганчірку на край раковини та вийшла з кухні. Віктор…
Вранці мама прибігла посидіти з онуком рано. Я дуже поспішала, але помітила кола під очима…
– Мамо, ну що він плаче весь час? Я не знаю, що з ним робити,…
— Аліно, на суботу нічого не плануй… — чоловік, Іван Петрович, відсунув тарілку й, не…
«Начебто все готове до зустрічі, – жінка глянула у вікно. – А вони, мабуть, тільки…
- Ось, тримай. Це потрібно підписати до того, як ми підемо до РАЦСу. Саша, яка…