Хочу поділитися історією мого життя. Я довгий час зустрічалася з хлопцем, ми з ним любили одне одного, навіть почали жити разом. Він зробив мені пропозицію. Але поспішати з весіллям я чомусь не хотіла (навіть не можу пояснити чому). Найбільшою проблемою було те, що у нас не виходило завести дитину.
Я вже почала потихеньку впадати в паніку, думала, що проблема в мені й навіть стала звикати до думки, що дітей у мене ніколи не буде. І несподівано в наших відносинах відбувся якийсь розлом.
Мій цивільний чоловік став десь пропадати, час ми проводили в різних компаніях і навіть бюджет у нас був роздільний. Зрештою ми розлучилися.
Я довгий час переживала, можна сказати впала в депресію. І навіть не через те, що втратила, як мені тоді здавалося, кохану людину. А тому, що мені вже було 26 років, а ні сім’ї, ні дітей у мене не було.
Через рік я зустріла свого майбутнього чоловіка. Ми дуже швидко одружилися, через те, що він на цьому наполягав. Тепер у нас двоє діток і ми дуже щасливі.
А ось мій колишній, як виявилося, той ще бабій. У нього теж двоє дітей, причому від різних жінок. На жодній з них він так і не одружився, живе з батьками, з дітьми своїми не спілкується.
Так от, дівчатка, хочу Вам порадити: не потрібно завчасно впадати в депресію, якщо у Вас не складаються стосунки або щось у Вашому житті йде не так, як би Вам того хотілося. Значить так треба і доля готує для Вас щось краще, намагається вберегти від помилок. Треба тільки трішки почекати та все буде добре!
