Коли ми тільки одружилися, ми домовилися ділити гроші в такий спосіб. На продукти скидаємося разом. За комунальні послуги платить він, так як квартира моя. А ось свої залишки чоловік може витрачати, як йому заманеться. От він і радий. Адже тоді він заробляв чи не в 2 рази більше за мене.
Ми добре жили. У мене не було особливо приводів скаржитися, крім того, про що мова піде далі. Чоловік насолоджувався життям. Відпочивав в оточенні приятелів, надавав матеріальну допомогу родичам. А також регулярно дарував подарунки, як своїм сестрам, так і мені. Все б нічого, та ось тільки, будучи людиною недалекоглядною і з широкою душею, мій благовірний нічого не відкладав.
Трохи більше року тому справи на роботі у чоловіка пішли трохи вниз. Як наслідок, це відбилося на зарплати співробітників. Таким чином, чоловік став заробляти менше. Чого не скажеш про мою ситуацію. Я, навпаки, стала отримувати набагато більше.
І хоч чоловік вже трохи досяг успіху в економії коштів, зарплати на колишні зручності йому все одно не вистачало. Це його гнітило. Ще більше він засмутився, коли згадав, що влітку добре було б куди-небудь з’їздити. Бажано на море за кордон. Але в його розумінні це було неможливо. Тому пару днів назад він і сказав:
– Дорога, вибач. Але ми не зможемо в цьому році полетіти в Туреччину. Наш сімейний бюджет просто не дозволяє.
Я витримала паузу, знизала плечима, а потім заявила:
– Ну ми не летимо, а ось я – так.
– В сенсі? – здивувався чоловік.
– Я накопичила грошей зі своєї зарплати, і в кінці серпня ми з подружками відлітаємо на море. Ми вже про все домовилися.
Це ще більше засмутило чоловіка, але він нічого не сказав і намагався не показувати цього. Адже домовленість не була порушена. А я мала повне право на відпочинок.
І поки він сидить, важко і сумно зітхаючи, я намагаюся не засміятися. Він ще не знає, що я купила путівки на нас двох. Сподіваюся, що до того моменту, як наш літак опустить шасі над асфальтом спекотної Туреччини, він усвідомить, як важливо збирати гроші.
Катя та Сергій жили в будинку, який Каті залишила бабуся. Будинок був великий – два…
Чотири роки. Цього часу вистачить, щоб вивчити нову мову, збудувати дім, виростити сад. Олена ще…
Олена вже збиралася вибухнути. Руки її здригалися, коли вона підносила до очей роздруківку з банку.…
- Давай міркувати категоріями ефективності, Варю. Це спеціалізований пансіонат, а не колонія суворого режиму. Соні…
«Цікава яка в нас сьогодні пошта, Вікторе. Дуже незвичайна. Я так і не второпала, чому…
Людмила дізналася про коханку чоловіка останньою. Усі знали, навіть дочка, але мовчали. Із донькою Вона…