Живемо в шлюбі 8 років, друзі і подруги рахують нас ідеальною сім’єю. А я думаю, що заздрити тут особливо немає чому. Зараз розповім, що мене не влаштовує.
Я не можу поскаржитися на те, що чоловік вживає, піднімає руку чи того гірше гуляє, скаче в гречку – ні в якому разі. Але я відчуваю себе не дружиною – бізнес партнером.
Ми разом працюємо і розвиваємо свою туристичну фірму, виховуємо 3 дітей. Але окрім дітей реально ніяких точок зіткнення у нас то і немає.
Спитала поради у мами, розповіла, так сказати, душу вилила, а вона і каже мені: -Доню, всі так живуть, шлюб це угода, ти вдома, з дітьми, чоловік на роботі гроші заробляє.
От вам Боженька дав можливість разом працювати, мало в кого є такий шанс, тому старайся не утратити те, що в тебе є. А як же любов? Яка там любов, повага, фінансове благополуччя, от і всі складові в сім’ї.
До подруги звернулася, а вона каже, у них з Віктором, чоловіком, ідилія, грошей нема, скандал на скандалі, ніякої поваги, зате кохання.
Та горіло б воно те кохання – каже подруга. Краще з нелюбом жити, аніж ось так, як я, терпіти. Дехто рахує що я вже просто капризую, чоловік взагалі не розуміє про що мова, чого мені бракує.
А я почуттів хочу, хочу бути коханою жінкою, а не діловим партнером і другом по життю. Розумієте, ні? От сказала чоловікові про все, що думаю.
А він, знаєте, сказав, що він не вміє кохати. Як можна не вміти кохати, як це? Може просто він мене не любить. Так ні, він мені доводить, що він так свою повагу і симпатію мені показує, тим, що забезпечує, не зраджує і не ображає.
А я кохання хочу, пристрасті, скоро вже і графік на холодильнику повішаємо, коли близькість буде, щоб по плану, як партнери ділові, як друзяки. От що за життя? Хто мене зрозуміє?
Дочка щонайменше раз на місяць приходить, щоб поплакатися мені в коліна про своє складне сімейне…
Мама відмовляється нормально сприймати реальність. Я їй кажу, що хочу стати на ноги, щоб у…
Бабуся ще після того, як не стало батьків однозначно позначила мені свою позицію – я…
Я розумію, що не маю права вимагати свій подарунок назад, то в мене була істерика…
Мама все життя відмовляла мені у підтримці, навіть у найменшій. А ще вона ніколи не…
Насправді ніщо не віщувало біди. Зрозуміло, я помічала, що Андрій завжди виглядає з голочки, обожнює…