Мама розповіла мені цю історію коли мені виповнилося 18 років. Отже сидим ми в сімейному колі за столом, і почали щось згадувати смішні історії з життя.
Я так насміявся, що аж живіт болить. І от, значить, дійшла черга і до мене. Я переживав, що зараз якусь маячню скажуть, а за столом і моя дівчина сиділа. І от мама розповіла.
Артему, тобто мені, тоді було 3 роки. В садочку потрібно було обов’язково запитати дозволу про те, чи можна брати ту чи іншу іграшку щоб погратися.
В садочку тиждень культури проводили, вчилися казати “дякую”, “прошу”, “будь ласка” і таке інше. Так ось, я побачив маленьку машинку, модельку, чи як їх називають. Вирішив взяти.
Одна з дівчаток викрикнула мені “Не бери, заради Господа”. Тоді я подумав що так називається та іграшка. І отже підхожу я до виховательки, і на повному серйозі кажу, Оксано Іванівно, а можна?
Вона запитує що саме. Я видаю: ” Можна мені ту іграшку, зарадиГоспода”. Вчителька звісно ж дозволила, але батьків тоді чекала серйозна розмова.
Вона подумала, що мені дома іграшок не дають, і мені так доводиться випрошувати. Мені було смішно, ще й з тієї інтонації, якою мама все це розповідала.
А от мамі з татом довелося довго пояснювати все вихователям і іншим батькам. Діти – перли. А у вас є такі історії, може і ви поділитеся?
- Без цих папірців ти ніхто. Пакуй речі, мамуль. Квартирка тепер моя буде. Поліна з…
Анатолій стояв посеред кухні, розстібнувши піджак, із піднятим підборіддям, ніби чекав оплесків за свою нечувану…
Наталя ледь не задихнулася від обурення. Свекруха Катерина Вікторівна спокійнісінько розмішувала цукор у чаї, а…
- Алло, Аріно! Ти не уявляєш, які зміни сталися в моєму житті! Я, нарешті, щаслива!…
Валентина Семенівна давно жила сама. Син Євген пішов із життя, не доживши до шістнадцяти років.…
Той день, коли мама стала на ноги, став найщасливішим для Віктора. Він був важким підлітком.…