Я стала жертвою у шлюбі. Як таке сталося? Не знаю.
З чоловіком у шлюбі відносно недавно, лише 6 років. І ось за цей час він поступово перетворював мене на жертву, саме морально. Принижував всіляко, що мало заробляю, родичі не допомагають, та в цілому я для нього погана. Хоча живучи зі мною, він свого часу виріс до начальника, я допомагала йому по роботі.
У нас народилася дитина. Здавалося б, все має бути добре. Потім він серйозно захворів, йому довелося звільнитися, була операція, потім друга, більш успішна. Чоловік по суті став повноцінною людиною. І ось уже 3 роки він не працює, я одна утримую сім’ю і дитину, звісно хатня робота теж на мені.
Чоловік стверджує, що працювати ще не може, йому важко після хвороби. При цьому він активно ходить на гулянки, багато і часто їздить допомагати мамі, тітці та іншим родичам. Як доходить справа до мене, то на прохання щось зробити у відповідь чую: «Сама не можеш?».
І ось я тепер все роблю сама, перейшла на дистанційну роботу, на попередній роботі платили замало, я багато витрачала на проїзд. Шукаю ще одну роботу, щоб якось забезпечити майбутнє дитини та себе.
А чоловік … Він не зраджує, лише живе за своїми правилами (мені він зраджував з перших днів), активно відпочиває, спить до обіду, їздить до родичів постійно. Навіть вдома хоч мінімально мені не допомагає.
І ось назріває запитання: «А що ти терпиш усе це? Йди». Сама б рада, та нема куди. У зв’язку з періодом пандемії, роботи в місті не знайдеш, дитина періодично вдома, сади закривають на дистанційну систему частенько.
Я не хочу засуджень, що, мовляв, сама винна. Ніхто й не каже що я така рожева і пухнаста, у чомусь і я винна, що не розглянула, не побачила в ньому такого тирана. Напевно, я настільки втомилася від постійних закидів, що написала вам свою сповідь, хочу просто почути людського співчуття, без звинувачень.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…