Чоловік та родичі хочуть, щоб я народила ще одну дитину, але я категорично проти

Мені 28 років, я одружена і нас є п’ятирічна донька. Я, нарешті, задоволена життям, працюю, дитина в садку. Після важких пологів та нестабільного фінансового стану на початку сімейного життя (буквально копійки заробляли), ми можемо собі дозволити жити нормально.

Дочка підросла, і вже з нею легше, часто на вихідні її забирають наші батьки, а ми можемо піти кудись відпочити, посидіти спокійно в ресторані. Раніше я про це навіть не мріяла, і якби мені тоді хтось сказав, що так буде, просто не повірила б.

Але спокою не дають батьки, особливо мої. У них четверо дітей (я найстарша), і вони вважають, що ми повинні народити ще одну дитину, щоб дочка не була самотньою і не виросла егоїсткою.

Раніше ми з чоловіком вирішили, що дитина буде тільки одна, але останнім часом я стала помічати, що він погоджується з батьками, що нам потрібна ще одна дитина, чоловік захотів сина. Я категорично проти, і знаю, що ніколи не погоджуся, але боюсь, що справа може дійти до сварок у нашій родині.

Я вже не раз робила зауваження своїй мамі, щоб вона не вносила розлад у мою сім’ю. Якщо їй подобалося постійно ходити вагітною, і бути зайнятою тільки пелюшками та дітьми, то мене це зовсім не спокушає – мені вистачило й одного разу.

Мене вбиває їхній аргумент, що чим більше у сім’ї дітей, тим вона міцніша. Ага, чоловік буде дуже щасливий, прийшовши додому і заставши втомлену і всім незадоволену дружину, в неприбраній квартирі та старому халаті. Зате з купою маленьких дітей, які вічно кричать.

Тільки-но досягли матеріального добробуту, стали їздити на відпочинок, і тепер це все треба змінити заради ще однієї дитини? У чому сенс?

Ну чому всі так прагнуть давати поради іншим, вирішивши, що всі мають робити, як вони? Навіть якщо це батьки. Вони прожили життя так, як хотіли, нікого не слухаючи. Вони чомусь думали, що я була щаслива жити у багатодітній родині!

Адже я чудово пам’ятаю, як бабуся (мамина мама) обурювалася і говорила моїй мамі, коли дізналася, що вона знову вагітна: «Куди вже ти їх народжуєш? ». Мені тоді було 11 років, і більшість свого часу я допомагала мамі, просто була нянькою. Коли недавно їй про це сказала, вона образилася.