З недавніх пір ми з чоловіком пенсіонери. Мені завжди здавалося, що в цей час у подружжя має бути повне порозуміння. Адже за плечима все життя, прожите разом. Займайся собі тим, що тобі до душі, і радій життю. Ні турбот, ні клопоту.
Але як я помилялася. Ось уже ніколи б не подумала, що власного чоловіка-пенсіонера виганятиму знову на роботу. Він мені не просто набрид своїми причіпками та вимогами.
Спочатку все йшло добре. Навіть більше, ніж добре. Я займалася будинком. А вільний від приготування час приділяла своїм улюбленим справам. Я плету мереживо, накидки на меблі. Для мене це найкращий відпочинок. У цей час я відновлююсь та отримую море позитивних емоцій.
У мого чоловіка немає ні хобі, ні будь-якого захоплення. Весь його інтерес зводиться до читання щоденних газет та перегляду політизованих передач. Я не маю щодо цього претензій. У кожної людини свої інтереси та захоплення. Про смаки, як кажуть, не сперечаються.
Поки він мене не чіпав, і я справлялася зі своїми обов’язками, все було чудово. Але йому раптом спало на думку, що я страждаю від ліні та почав висловлювати свої претензії. Причому не в коректній формі.
Значить, він займається корисною діяльністю, просиджуючи весь час за читанням газет та переглядом новин, а я, займаючись домашнім господарством, ледарю? Мені дуже цікаво, чи я одна така, яка опинилася в подібній ситуації? Чи маю ще подруги по нещастю?
Усі мої зусилля протистояти чоловікові закінчуються скандалами. І це відбувається практично щодня. Ось вийшла на заслужений відпочинок. Та я такого відпочинку нікому не забажаю. Краще на роботу ходити, ніж таке вислуховувати щодня.
Але сама я не збираюся шукати собі роботи. Кому нема чого робити вдома, нехай той і крокує працювати. Я так і сказала чоловіку, що якщо не хоче на старість років отримати розлучення, то нехай вирушає працювати або змінить свою поведінку.
Чому я маю жертвувати своїми бажаннями? Адже я йому не заважаю проводити час, як він хоче. З’явився нарешті вільний час за стільки років життя, а він труїть мені все.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…