Чоловік вимагає привезти дитину в Україну, погрожує судовим процесом, бо я вивезла доньку без його згоди

Ми з донької поїхали до Польщі одразу, як почалися повномасштабні бойові дії. Я не хотіла чекати і дивитися, якою ситуація буде далі. У мене трирічна донька і я маю забезбепити їй безпеку і безтурботне дитинство.

Ми виїхали 26 лютого, дорога зайняла дві доби. Вже у Польському містечку прожили тиждень у спортзалі на підлозі, далі вже я змогла дати раду і облаштуватися на новому місці. Нам допомагають місцеві волонтери, а ще батько надсилає мені підтримку у вигляді валюти щомісяця.

Наш рідний регіон – Київщина, ми поїхали ой як недаремно. Скільки болю бачило моє місто. Зараз насправді вже більшість виїхавших з Київської області вже повернулися по домівках. Щира вдячність героям за те що змогли звільнити наші міста від ворога. Так буде всюди, кожен метр української землі важливий!

З чоловіком у мене дуже некрасива історія. Коли Полінці був рік я дізналася про зраду. Я одразу сказала, що мене, як жінку, він втратив. Може спробувати не втратити можливості бути для Полі хорошим татком. Сказала, що він має піти, жити деінде, а спілкування з донею вибудуємо згодом, коли мій біль вщухне.

Не знаю чого Андрій від мене тоді чекав. Може думав, що я спробую конкурувати з його захопленнями, гратиму роль мудрої та сліпої дружини. Коротше, він образився. За що дійсно дякую, так це, що квартиру нам з нашим зернятком лишив.

Так ми прожили з Полінкою два наступних роки. Дуже допомогали бабусі і дідусі, тож я продовжила сидіти у декреті. Андрій часто не приїжджав, але коли вже зібрався, то завжди попереджував мене і проводив з дитиною не одну годину. Міг пробути увесь день і навіть вкласти спати. Гроші надсилав регулярно.

Коли ми виїхали, я не повідомила йому, була зайнята іншим. Якийсь час він не виходив на зв’язок, а десь у квітні написав, що відвезе нас обох у Мукачево. Тоді я відповіла, що вже евакуювала нас своїми силами.

З часом він почав питати, коли ж ми повертаємося. Я такого не планую взагалі. Ми можливо вже якщо і приїдемо, то хіба що в гості. Я вчу потрошки мову і шукаю Полінці мовний садочок. Думаю і в школу вона піде тут.

Днями в голові у Андрія ніби щось перемкнулося, він мені подзвонив несамовито злий. Каже, що я вивезла дитину без його згоди, навіть усної. Навіть казав “викрала доньку і вивезла у невідомому напрямі”. А ми ще й досі у шлюбі, доречі. Андрій погрожує, що піде в суд, поліцію, задіюватиме юристів і навіть військових. Сказав, що дитина має бути вдома на Київщині до кінця жовтня.

Що мені робити? Я ж не єдина перетнула кордон з дитиною заради безпеки, можливо хтось стикався з подібним?

 

Related Post

Я не проти такого рішення доньки, адже вона навіть сама попросилася знайти їй репетитора, хорошогоЯ не проти такого рішення доньки, адже вона навіть сама попросилася знайти їй репетитора, хорошого

Дилема прямо, моя донька навчається в 9 класі і дуже хоче вступати в інститут міжнародних відносин. Але для того щоб туди пройти необхідно мати хороший бал з англійської мови, і

Лежачий свекор задумав одружитися з сусідкою, а вона просто хоче заграбастати його статкиЛежачий свекор задумав одружитися з сусідкою, а вона просто хоче заграбастати його статки

Коли чоловік привів мене знайомитись з його батьками, своїй майбутній свекрусі я відразу не сподобалася. Аж надто я була простенькою, за її словами. Та й статків у моїй родині не