Чоловік виявився страшенно скупою людиною. Близько року я намагалася його перевиховати, але потім кинула всі спроби, і ми розділили бюджет

У мене ідеальна родина, так вважають усі наші друзі, колеги та просто знайомі. Шикарна трикімнатна квартира в центрі міста, дорогі машини, коштовності, хатня робітниця, частий відпочинок за кордоном та інші принади багатства.

Чоловік працює у сфері торгівлі, а я обіймаю непогану посаду у сфері ресторанного бізнесу. Моїми колегами є жінки та дівчата, які дуже люблять пліткувати, тому моє особисте життя нерідко ставало приводом для обговорення.

На всі запитання відповідала, що мене забезпечує чоловік. Це викликало в них шалену заздрість, а я не хотіла розповідати будь-які моменти подружнього життя. Але за товстими дверима нашої квартири зберігалися секрети нашого сімейного щастя, де не все так веселково.

З чоловіком ми живемо разом уже 14 років. Одружилися в усвідомленому віці, не скажу, що це було шалене кохання, напевно, більше за розрахунком, і бажанням догодити родичам. На той момент ми вже встигли досягти непоганих успіхів у роботі.

Чоловік виявився страшенно скупою людиною. Близько року я намагалася його перевиховати, але потім кинула всі спроби, і ми розділили бюджет. Кожен платив за себе. Машину, поїздки, половину квартири, коштовності я сплатила з власної кишені, благо, зарплата дозволяла.

Вийнятком були подарунки на день народження, та новий рік, але й тут подарунок обговорювався заздалегідь, та в межах однакових сум. Спочатку було неприємно та незвично, але незабаром я побачила й плюси у такому житті.

Родичі та друзі навіть не підозрювали про це. На людях він платив за нас обох, а вдома я віддавала йому свій “борг”. Він здавався щедрим, люблячим і дбайливим чоловіком, а я не хотіла руйнувати цю ілюзію…

Колега забрала у мене чоловіка близько року тому, коли я працювала з нею над одним дуже важливим проєктом. Ми багато часу проводили разом, у тому числі й у мене вдома. Спочатку вона соромилася мого чоловіка, але потім я стала помічати з її боку різні знаки уваги, та натяки, адресовані йому.

Мене це не бентежило, до чоловіка почуттів не було вже давно, тому я вдавала, що нічого не помічаю. Вона з ним фліртувала, робила компліменти, яскраво одягалася, і недвозначно натякала. І мій чоловік піддався на провокації.

Вони стали зустрічатися, не особливо це приховуючи тому, коли я прямо запитала його про зраду, він не став відмовлятися. Колега ж робила винні очі, та говорила про шалене кохання. Ми розлучилися тихо та мирно, кожен залишився при своєму майні, але квартиру розміняли.

Я навіть відчула якесь полегшення та свободу, щастя від того, що більше не треба нікому брехати. Колега всім розповідала про неземне кохання, щастя, а мене всі шкодували, але їхній жаль скоро знадобився розлучниці.

Незабаром колишній чоловік озвучив усі свої принципи коханці, і звісно вони їй не сподобалися. Вона прибігла до мене з претензіями, та запитаннями. Я розповіла їй все, як було у нашій родині. Для неї це виявилося шоком, та ударом.

У своїх мріях вона вже їздила на дорогій автівці, літала на курорти, міняла коштовності, а на ділі виявилося все навпаки. Колега все розповіла своїм подругам, тож ця тема надовго стала предметом обговорення у нашому колективі.

Я трималася, але до мене доходили чутки про те, що її мало хто підтримує. Незабаром вони розлучилися, колега звільнилася, виливши на мене весь свій негатив, щодо “вдалого” шлюбу.

З того часу я рідко спілкуюся з чоловіками, мені подобається жити одній, ні від кого не залежати. Я стала по-справжньому щасливою, позбувшись непотрібної людини у своєму житті. А коханка мого колишнього отримала по заслузі: “За що боролась…”

You cannot copy content of this page