Чоловік як батько – це не вирок

Я давно чула теорію про те, що дівчина вибирає собі чоловіка такого типу як батько. Раніше я дуже скептично ставилася до висновків психологів, але життя моєї сім’ї підтверджує їх висновок.

У моєї мами був батько який пив, і чоловіка собі вона вибрала алкоголіка – мого батька. Я її не раз питала – чому? Коли вона познайомилася з ним їй було вже тридцять років. Вона відповідала, що на той момент він не пив, вона не запідозрила його. Вони працювали в одному місці. На роботі його поважали. Не можна сказати, що він був «душею кампанії», але конфліктним його, точно ніхто не називав. Про таких кажуть: «Тихіше води, нижче трави».

Працював добре, допомагав завжди товаришам, жінки вважали його «вигідною партією». На цій посаді він опинився тому, що в свої тридцять років він жодного разу не був одружений, дітей не мав, відповідно не був обтяжений аліментами. Мама розповідала, що це не була любов з першого погляду, і по суті справи, полум’яного кохання вона до нього ніколи не відчувала. Його тип зовнішності їй ніколи не подобався.

У мами була своя квартира. У мого батька «золоті руки». Він сподобався моїй мамі не дорогими подарунками і серенадами, а роботою по дому. Він зробив мамі класний ремонт на ті часи. Крім того, у нього були чудові батьки – обидва ветерани праці, ввічливі, привітні. Мати – педагог. Мій батько був єдиною дитиною в сім’ї. Мамі хотілося мати сім’ю, дітей. Вона погодилася вийти за нього заміж.

Виходячи з ЗАГС вона спіткнулася – погана прикмета. Разом вони прожили менше двох років. У шлюбі народилася я. Спільне життя виявилася для неї кошмаром. Виявилася, що кинути пити йому допомагав «сухий закон».

Мало того, що її чоловік виявився алкоголіком, так ще й буйним, таким же як був її батько. Вона б розлучилася з ним раніше, але народилася я, допомагати їй було нікому. Тому вона розлучилася з ним після того, як вийшла на роботу з декретної відпустки. Їй довелося поміняти роботу, так як тепер їй потрібен був денний графік.

За допомогою до свекрухи вона не зверталася, а та й не пропонувала. Батько платив на мене аліменти, по цій частині до нього претензій немає. Мені поки щастить.

У мене чоловік не п’є. Ми в шлюбі сьомий рік. У нас підростає дочка. Звичайно, і у нас є проблеми, але поки що ми розлучатися не збираємося.

Свого батька я бачила регулярно, кожні вихідні. Мене забирали до себе бабуся і дідусь, а батько жив у них. Після розлучення він більше не одружився і вважав за краще жити з батьками.

Мій чоловік за характером і за зовнішністю дуже нагадує мого дідуся. Такий же добрий, спокійний, господарський. Думаю, я перейняла модель сім’ї від бабусі з дідусем, а не від своїх батьків. Найдивовижніше, що до двадцяти років у мене практично не було відносин. Я вже приготувалася до того, що все життя буду одна. Така перспектива мене не лякала. Як тільки так вирішила, я зустріла свого чоловіка.

Чоловік як батько – це не вирок.