Ірина, як завжди, відправила дочку до школи і клопотала на кухні. Її дні не дуже відрізнялися один від одного. Вона прокидається раніше за всіх, готує сніданок чоловікові, будить дочку, збирає її до школи.
Після цього береться за приготування обіду. Далі за списком прибирання, прання та інші домашні справи. Не можна сказати, що вона була цілком незадоволена ситуацією, що склалася, але часом туга з’їдала її.
Раніше жінка працювала фотографом у редакції журналу. Її життя вирувало: фотозйомки, інтерв’ю, розслідування. Життя було насиченим і різноманітним. Від неї залишилася лише гарна камера, більше нічого.
Вчора вона зробила генеральне прибирання та й їжі на вечерю ще вистачить. Тож сьогодні Ірина вирішила вирушити на пошуки гарних кадрів. Вона час від часу брала камеру і блукала містом, роблячи фото для душі.
Їй захотілося покинути межі свого району, тому вона сіла на перший автобус, що трапився, і поїхала на інший кінець міста. Їй подобалося відчуття, що вона робить щось для себе.
Вона вийшла з транспорту та пішла вниз вулицею. Це була мальовнича вулиця з чудовими деревами. Також там було багато кафе із терасами. А Ірина любила фотографувати людей.
Ось вона вкотре навела об’єктив на людей, що там сиділи, і застигла. Вона помітила знайому постать. Іра була майже повністю впевнена, що за столиком у кафе сидів її чоловік. Але що він міг тут робити? Працює він далеко звідси.
Спочатку Іра подумала просто піти спитати, але потім згадала, що чоловік не в захваті від її хобі. Він взагалі не любить, коли вона надовго йде з дому. Проте цікавість перемогла, і вона вирішила подивитися, на кого ж чекає її чоловік.
Варто сказати, що Іра вважала свою сім’ю практично ідеальною. Чоловік добре заробляє, а вона займається будинком та вихованням дитини. Їй здавалося цілком природним, що після народження Поліни чоловік попросив її звільнитися з роботи.
Вона вже 13 років сиділа вдома. Коли починала розмову про те, щоб повернутися на роботу, чоловік невдоволено закінчував ці розмови.
Однак Іра була впевнена, що все це він робить із любові до неї. Адже Мишко той, кого вона завжди шукала. Дбайливий, серйозний, ніколи її не образить. Хіба в цій ідилії щось могло піти не так? Але один ідеальний збіг розставив все на свої місця.
Ідеальний збіг
Іра сіла за далекий столик на терасі. Їй добре було видно чоловіка, але її саму приховувала велика пальма, яка стояла у закладі. Вона замовила каву і почала чекати.
За кілька хвилин у кафе зайшла статна брюнетка. Вона впевнено пройшла до Михайлового столика. Ірина дивилася і не вірила своїм очам.
Він обійняв брюнетку за талію і притяг до себе. Вони цілувалися у кафе посеред білого дня. Ніби вдома на нього не чекала дружина.
У Ірини земля пішла з-під ніг. Вона одночасно відчувала злість, ненависть та образу. Їй хотілося піти і спитати, що відбувається, але ноги не слухалися її. У неї виникло бажання ще раз переконатися, що це реальність.
Іра дістала телефон та зателефонувала Михайлу. Чоловік, що сидить за столиком, звичайно, підняв слухавку:
«Привіт, Ір. Я зараз на нараді не можу говорити. Якщо в тебе нічого термінового, то поговоримо вдома».
І одразу кинув слухавку.
Іра на власні очі бачила, яка у нього нарада. Її чоловік та його молода коханка ще довго сиділи у кафе. Ірина весь цей час також залишалася там. Вона дивилася, як вони мило спілкуються, сміються, як дівчина годує її чоловіка десертом.
Злість розривала її. І тут їй на очі потрапила камера, що лежала на столі. Потрібно зробити фото. Іра сама ще не знала, навіщо. Але чомусь вирішила, що це потрібно.
Ірина пішла додому пішки. У її голові роївся мільйон думок. Але коли лють трохи вщухла, вона почала думати про своє життя. Вона зрозуміла, що їй навіть нема кому про це розповісти.
Чоловік непомітно відгородив її від усіх подруг. Він зробив усе, щоб вона залишилася без друзів, роботи та соціального життя. Тільки зараз вона це розуміла. Адже її світ перекинувся догори дном.
Їй хотілося зібрати речі та піти, але йти було нікуди. Тоді вона дійшла висновку, що їй не можна діяти гаряче. Потрібен надійний план. Вона ніяк не видавала, що знає про зраду чоловіка.
Кілька місяців вона готувалася до того, щоб піти та забрати з собою дочку. Виявилося, що чоловік не дуже звертає увагу на неї. Головне, щоб вечеря була гаряча. Зручно влаштувався.
Їй вдалося зв’язатися із редакцією, де вона раніше працювала. Виявилося, вони зовсім не проти знову взяти її на роботу. Вона домовилася, що працюватиме спочатку кілька годин на день.
Так за пару місяців їй вдалося зібрати трохи грошей, щоб винайняти житло на перший час. Також вона вирішила звернутися до адвоката, щоб зрозуміти, як вчинити, щоб чоловік не відібрав її дочку.
Півроку виснажливого графіка знадобилося Ірині, щоб нарешті довести свій план до досконалості. Одного дня, коли чоловіка не було вдома, вона зібрала речі і переїхала до своєї орендованої квартири. Було складно пояснити все доньці, але вона виявилася дуже маминою.
На столі у квартирі чоловіка вона залишила конверт із фотографіями з кафе. А ще записку: «Я подаю на розлучення. Зустрінемось у суді».
Відразу після цього вона вийшла на повний день та повернулася до роботи. Процес з розірвання шлюбу був довгий і стомлюючий, але зрештою Іра перемогла. Їй не дісталося майже нічого з майна чоловіка, але їй належала солідна сума з його накопичень, адже вони були на їхньому спільному банківському рахунку. Мабуть, він не прорахував.
Суд також встановив, що донька має жити з матір’ю. Зроблені знімки дуже допомогли. Присудили чималі аліменти.
Чоловік був лютий, він дзвонив і погрожував Ірині. Казав, що вона має до нього повернутися. Однак жінка для себе вирішила, що їй потрібно максимально відгородитись від чоловіка. Адже він дурманив їй голову довгі роки. Вона боялася послухати його та погодитися з доводами.
Іра ретельно приховувала, де мешкає, перестала відповідати на дзвінки. І після судового процесу все припинилося. Чоловік надсилав аліменти. Пізніше почав бачитися з донькою раз на місяць. Ірі треба було вирішити ще багато проблем, але цей її план вдався блискуче. Нарешті вона знову почала жити.
