Чомусь деякі люди вважають, що якщо вони на щось витрачають гроші, то їх мають обсипати подяками з ніг до голови, терпіти хамське ставлення та смиренно вислуховувати образи.
Моя тітка принаймні саме так і вважає. Хоча на початку наших взаємин людина поводилася зовсім інакше, в іншому випадку я б з нею навіть не зв’язалася.
Тітка – це старша сестра моєї мами. Хоч така спорідненість і вважається близькою, але не в нашому випадку. Мама з сестрою не спілкувалася, я тітку бачила разів п’ять у житті.
Мама якось не розповсюджувалася, чому вона не спілкується зі старшою сестрою, просто закривала цю тему, коли я хотіла щось для себе з’ясувати. А потім і мами не стало, з’ясовувати, що в них там сталося не було в кого, та й не дуже мене ця інформація тоді цікавила.
Про тітку я знала небагато. Що вона старша сестра мами, що заміжня не була, дітей не має, живе у своє задоволення – це все, що мені розповіла колись мама. Але це було дуже давно, з того моменту багато чого могло змінитися, але не змінилося. Про це я дізналася, коли тітка сама мене розшукала.
Вона мені зателефонувала, пояснила, хто це і попросила приїхати до неї на розмову. Дивно, звичайно, але нічого загрожуючого я в цьому проханні не побачила.
Приїхала до тітки. Вона живе одна, дітей та чоловіків не нажила, зате своя квартира трикімнатна. Тітці нещодавно зробили операцію, тому вона зараз дуже обмежена у фізичній активності.
Їй зараз сімдесят чотири роки, і так вік серйозний, а після операції взагалі важко. Ходила до неї якась соціальна працівниця, але тітонька від неї відмовилася.
– Та від неї завжди так погано пахло немитим тілом, що хоч не дихай. Може хвора ще на щось, не хотілося б перевіряти, мені своїх болячок вистачає, – поділилася тітка.
Одній по хаті поратись їй важко, наймати когось із боку їй страшно, раптом якісь грабіжники її ошукають. Але допомога, як не крути, потрібна. Тут тітка і згадала, що в неї колись і сестра була, і племінниця. Сестри вже давно немає в живих, але племінниця залишилася. Так вона мене знайшла.
Вирішила домовитися, щоб я їй допомагала, доглядала її, а вона мені за це квартиру свою відпише. Якщо відмовлюся, то їй дорога тільки в будинок для людей похилого віку. Квартиру продадуть і на ці гроші там жити.
– Але я вже краще б вдома свої дні дожила, тож до тебе і звернулася.
Я задумалась. Трикімнатна квартира в непоганому будинку, тітка сама пересувається, цілий день біля неї сидіти не треба, а заходити та допомагати можна. Про родинні почуття я й не згадувала, бо їх не було. Я цю жінку не сприймала, як рідну, бо її зовсім не знаю. Тож тут голий прагматизм.
Я наполягла на тому, щоби були оформлені відповідні папери, бо довіряти на слово я якось не звикла. Тітка надулася, але на мої умови пішла. І щойно всі паперові формальності було закінчено, тітка змінилася кардинально. Спокійний тон пішов у минуле, суцільний крик та вимоги.
Вона постійно смикає мене телефоном з якимись дурницями, вимагає їздити до неї щодня і готувати нову їжу, бо вона терпіти не може розігріте. Прибирання у її квартирі – це окремий вид тортури. І так площа велика, так ще й тітка над душею стоїть, цінними порадами сипле так, що вуха в’януть.
І все я не так роблю, і все в мене через одне місце, і взагалі я вся в матір, така ж криворука. Скрізь їй треба носа сунути, все прокоментувати.
Про те, що я готую огидно, вона мені каже щоразу, але сама до плити не встає, їй важко стільки перебувати на ногах. Проте вештатися за мною по квартирі, поки я прибираю, вона не втомлюється.
– Ти доглядаєш за мною не просто так, а за квартиру, тому не лінуйся, а то я й передумати можу, – покрикує на мене тітка.
Я нещодавно не витримала, сказала їй, що в її віці так кричати шкідливо. Ось лусне в голові якась судина і буде вона тут овочем лежати, поки серце не встане. Рот закрила, перелякалася, мабуть. Але не думаю, що її надовго вистачить. Якби я одразу знала, що все буде саме так, то не погодилася б ні за що, але зараз вже не хочеться відступати, та й трикімнатна мені буде не зайва.
А ще я рада, що не повірила тітці та змусила її укласти договір. Хоч із цього боку тил прикрила. Бо з характером тітки не здивуюся, якби вона все переграла.