– Чужим допомагаєте, а мені ні. Що я зробила тобі? – давить із себе сльозу свекруха

Свекруха не має ні совісті, ні сорому. Вона ходить і прибідняється, що ми їй зовсім не допомагаємо, зате (тут версії різняться залежно від слухачів) самі жеремо в три горла або витрачаємо все на якихось чужих людей.

Ну, самі ми в три горла не жеремо, ні копійки з того, що ми збираємо, ні я, ні чоловік на себе не витрачаємо, у нас все підбито по чеках, ми постійно звітуємо перед людьми.

У нас за роки волонтерства не з’явилось нової машини, нерухомості за кордоном, шикарного ремонту. Ми не їздимо у відпустку на дорогі курорти. Ми навіть дачу собі не купили.

Ми з чоловіком обоє працюємо, а ще є волонтерами. Допомагаємо адресно людям, яким дісталося від життя, які самі не можуть вийти із ситуації.

Наприклад, до нас звернулася багатодітна сім’я, у якої згорів будинок. Сім’я щаслива, але потрапила ось у таку неприємну ситуацію. Дякувати Богу, що всі живі залишилися.

Дружина у декреті з молодшою ​​дитиною, чоловік на лікарняному, бо виносив з дому дітей, домашніх тварин та документи, отримав опіки та перелом ключиці.

Людям надали тимчасове житло, але в них згорів увесь одяг, взуття, їжа. У чому вибігли надвір, у тому й залишилися. І їм потрібна була допомога.
Тимчасове житло їм від міста надали, але в сім’ї п’ятеро людей: треба всіх одягнути, взути, якось облаштувати побут. Вони звернулися до нас.

Ми розповіли їхню історію, відкрили збір, причому не лише грошима, а й речами. Люди несли дитячий та дорослий одяг, взуття, посуд, предмети гігієни, навіть побутову техніку.

Збирали ми все у себе у квартирі, а потім відвозили їм одразу машиною, бо вони живуть в області, щодня не наїздишся. Поки збирали, до нас у гості приходила свекруха.

– О, пральна машинка! Ви нову собі купили, чи що? – одразу поклала око вона на техніку.

Ми пояснили, що до чого, а свекруха одразу ж виступила із пропозицією.

– А давайте їм мою стару машинку відвеземо, а цю я собі заберу. Ну, що ви так на мене дивитеся? Ця машинка явно краща за мою!

В одних людей горе, інші їм допомагають, а свекруха вирішила нагрітися на всьому цьому. Так розлютила, що в мене аж зуби заскрипіли. Чоловік сам пояснював своїй мамі, наскільки вона неправа.

– Ой, праведники знайшлися! Ви думаєте, що інші такі ж чесні, все найкраще віддають? Дурні ви наївні, – заявила свекруха і пішла.

Це був не перший і не останній наш збір. Ми зараз теж допомагаємо, бо там, де не впорається одна людина, допоможуть десять. І їм ця допомога коштуватиме набагато дешевше.

Свекруха постійно намагається запустити руку в наші збори. Як тільки бачить, що ми розмістили у себе черговий збір, так у неї трапляються прояви хитрості.

Різко щось ламається, лікар їй прописує поїздку на море і таке інше. І все дуже дорого. Хоча ми торік сплачували свекрусі лікування зубів: їй ставили протези. А цього року вона вже їздила на море: ми її з дітьми відправляли.

Звісно, ​​за свої гроші, тому й витрати не скромні. А свекрусі хочеться все й одразу: більше грошей, краще життя. Що ми допомагаємо людям, яким дісталося від життя, її взагалі не обходить.

Вона на день народження чоловіка напідпитку і почала розмірковувати, що в першу чергу він повинен їй допомагати та про неї піклуватися. Наче вона останній хрін без солі доїдає, а ми їй копійку затиснули.

– Не вмієш ти справи вести. Треба ж і про свій інтерес не забувати, – повчала свекруха. Але, побачивши насуплений погляд сина, різко змінила тактику. – Чужим допомагаєте, а мені ні. Що я зробила тобі?

І сидить, видавлює із себе сльозу. А сльоза все не давиться. Неприємно було сильно. Все є у людини – квартира, пенсія, їжа, ліки, відпустка на море. Але їй завжди треба більше.

Ми не відмовляємо свекрусі у допомозі, але робимо це з тих коштів, що самі отримуємо на роботі, а це не такі й великі гроші. Але їй не дає спокою, що ми збираємо десятки тисяч на допомогу якимсь чужим людям: вона вважає, що ми й собі маємо щось брати, звісно для того, щоб їй більше перепало.

Ніколи нам цю жінку не зрозуміти та й не хочеться, чесно кажучи. Нехай живе своїм життям. А от її спілкування з онуками треба обмежити, вона їх навряд навчить чогось хорошого.

Alina

Recent Posts

«Він живий, він живий, усе гаразд! Ти тільки… Ти просто йди туди, я тобі потім розповім, звідки я це знаю»

Того вівторка мій ранок почався не з кави, а з пронизливого дзвінка о пів на…

46 хвилин ago

— Ще зрозумієш, що я був не найгіршим варіантом для тебе

Олег аж ніяк не очікував, що Надія так легко погодиться на розлучення. Але найбільше його…

17 години ago

Надто пізно…

Аріна та Слава дружили ще зі школи. Вони сиділи за однією партою із восьмого класу,…

18 години ago