Хочу поділитися своєю історією та зрозуміти, а чи могло бути інакше?
З коханцем я у стосунках давно. Майже 4 роки. Усе сталося банально. Закрутилося на роботі.
Все спочатку було гаразд. Кудись ходили, гуляли. Згодом усе пішло. Спілкуємось здебільшого на роботі. Я завжди підтримувала його. Порадила та підтримала його, щоб відкрити свою справу.
Звичайно ж він узяв мене до себе на роботу, питав поради. Все змінилося за останній рік. Наприкінці 2020 року після сварки зі мною та моїх претензій він сказав дружині, що любить іншу.
Звичайно, я не повірила, і запитала, чи впевнений він у тому, що хоче бути зі мною. Він відповів, що впевнений. Але при цьому продовжував жити з нею, посилаючись на те, що немає грошей винайняти квартиру. Їздив з нею та з дітьми по будинках відпочинку, а мені дав термін розлучитися.
За останній день до терміну, ми посварилися через те, що я сказала, що не вірю у його почуття. Адже його життя так і залишилося колишнім. Я вже на той момент з чоловіком не жила. Після цього він просто образився і зник на два місяці. Ми спілкувалися лише по роботі.
Не уявляєте, що було у цей період зі мною. Я виплакала стільки сліз, плюс його дружина викладала спільні фотографії щасливої родини. Якось ми потім помирились. Почали знову спілкуватися, лише на роботі. Він приїжджав до мене, отримував своє і їхав до неї.
Два тижні тому я наважилася поставити йому головне питання, яке мене мучило: «що ж буде далі? ». Відповідь мене шокувала. Він сказав, що йому добре зі мною та добре там, з дружиною. Що для нього важливо було, щоб я розлучилася у першій половині року, але я цього не зробила і зараз це не актуально. Порадив повернутись до чоловіка, а з ним спілкуватися, як раніше.
Якось я стримала сльози до кінця зустрічі і після цього я плакала по дорозі додому. Заблокувала його скрізь. Адже виходить, що все це було зроблено для неї, щоб вона розплющила очі і зрозуміла, що її чоловік може піти.
Вона почала цікавитись ним, його справами, почала стежити за ним, за собою. А мене, виходить, просто використали, щоби вдихнути нове життя в їхній шлюб.
Адже тепер я розумію, що я була для нього розвагою. Зустрілися, одержав що хотів, полетів до дружини. Нудно стало, знову розважився зі мною і знову до неї. Він ніколи не цікавився, наприклад, чи я голодна після навчання.
Подарунки дарував востаннє минулого року на мій день народження. Хоча я йому подарувала подарунок на Новий рік та на чоловіче свято. Мені ж лише на словах. Зате коханій дружині все й завжди!
Не спілкуємося вже другий тиждень. Тільки робочою поштою. А два дні тому написав: «вибач мені за весь той біль, що я тобі колись завдав». Я не змогла нічого відповісти, знову плакала.
Так от, чи могло бути по-іншому, якби я все ж таки розлучилася? Чи це все було справді зроблено для зміцнення його шлюбу та всі його слова, що любить і мало не обожнює мене — брехня?