Мені 26 років. Протягом року зустрічалася з хлопцем. Познайомилися, взаємна симпатія, кохання, як думала я. На той час він був у розлученні близько 6 місяців. Звичайно не великий термін, але таки думала, щось вийде.
Через тиждень нашого знайомства він познайомив мене зі своїми батьками, братом та сестрою. Його рідним я одразу сподобалася. А ще за тиждень ми стали жити разом. Від першого шлюбу у нього був син (2 роки), дуже довгоочікуваний і коханий. Дружина його не могла завагітніти протягом 4-х років.
Щодня він телефонував дружині по відео дзвінку, щоб побачити сина. Кожні три дні він забирав сина, і ми втрьох ходили гуляти. Я так дивувалася, що його колишня дружина так спокійно віддає дитину, знаючи, що зараз він з іншою жінкою.
Через пів року наших прекрасних стосунків його колишня дружина, маніпулюючи дитиною, захотіла повернутися. Вона хотіла відсудити у нього квартиру, а коли не вийшло, вона почала всіляко йому телефонувати і говорити, що дитині потрібен батько, що вона усвідомила свої помилки і хоче повернутися.
І ось взимку дізнаюся, що я в положенні. Сказала йому, він був тільки радий, сходили до поліклініки. Тим часом його дружина повернулася до нього і жили вони разом. Думала, що він повернеться до мене, знаючи, що я вагітна, але він лише годував сніданками.
Термін вже зростав, а я все сиділа в очікуванні. Ось уже місяць, як він зовсім зник, а я маю 7 місяць вагітності. Зараз усвідомлюю, що не хочу цієї дитини, що мені буде важко. А сама я не з нав’язливих, і дитиною його ніколи не дорікатиму.
У плані фінансів є своя окрема квартира, поки що на роботу ходжу. Поговорила з шефом, що працюватиму до останнього. Декретні вийдуть добрі. Батьки в курсі вагітності, підтримують всіляко.
Але я не хочу цієї дитини, весь час депресія, сльози. Через це, можливо, дитина особливо не набирає ваги. Та й я сама за всю вагітність додала лише 5 кг. Що тепер мені робити. Чи зможу я полюбити цю дитину після народження?
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…