Часто читаю кумедні історії про юнацтво. Ось і вирішив поділитися своєю. Вона не дуже довга. Сподіваюся вам сподобається.
Початок двохтисячних. Навесні після закінчення дев’ятого класу мені виповнилося 16 років. Тоді мені лише хотілося гуляти з друзями, але батьки відправили мене на цілий місяць до бабусі в село.
Вона вже була старою і дідусь не міг впоратися з усіма справами по господарству. Тобто мене відправили на трудові роботи. Тоді мені це здавалося відправкою на справжню каторгу, хоча зараз я так про це вже не думаю. Вечорами ходив на річку купатися, засмагати. Часто пек картоплю в золі. Але чого мені сильно не вистачало? Спілкування, звісно.
На дворі вже стояла середина червня. Бабуся доручила пофарбувати старенький дерев’яний сарайчик і паркан, при цьому дбайливо виділивши банку фарби.
Мені, зрозуміло, цієї банки не вистачило, тому вирушив у магазин за такою же. Продавщицею в магазині виявилася чарівна дівчина.
– Доброго ранку або день!
– Доброго!
– Мені б фарбу синього кольору. Не яскраво синього, а з відтінками зеленого. Темненьку таку.
-Тобто такого ж кольору, як пляма на вашому носі?
Посміялися. Фарбу купив.
Ще щось хвилин 20 їй розповідав. Говорив нібито забавні нісенітниці на прекрасні вушка.
Так швидко я ще ніколи нічого не фарбував. Думав, що тільки на перший шар фарби дня півтора піде, але ні – все було до вечора вже готове.
Прибрав, відмився і помчав в магазин. Проводив милу продавщицю до її будинку.
Так і пройшов червень: вранці і в обід робота, а вечора коротали на спільних прогулянках з чарівниченьком з сільського магазинчика.
У батьків я відпросився на все літо. Так і провів його у бабусі з дідусем і продавщицею з магазину.
З’ясувалося, що вона планувала поступити восени вчитися в коледж як раз в те місто, де я жив.
Таких збігів просто не буває! Пам’ятається, що мені на початку канікул не вистачало спілкування, а “наспілкувпвся” дуже навіть вийшло.
Через чотири роки я одружився на цій милій продавщиці. Свою фотографію вона не дозволила викласти. Дружина знайшла в інтернеті ось цю фотку. Дуже, до речі, на мою дружину схожа
