Працюю психологом. Є в мене 2 такі клієнтки, через яких я просто спати не можу. Словом, ділять вони одного і того ж чоловіка. Першою до мене прийшла коханка. Я відразу розмежувала їй все, показала як це не добре брати чуже, але вона переконала мене, що в них все серйозно.
Я займалася практиками і сеансами з цією жінкою майже рік. І в результаті чоловік таки пішов до неї. А потім, як виявилося, до мене слізно просилася жінка, яка і є тією самою “жабою-дружиною”, яку покинув Стас. Стас – об’єкт їхньої любові.
Так от, ця коханка, стала мені майже як подруга, вже телефонувала щодня, я бачила що вона робить успіхи, він не тільки покинув жінку, але і став таким милим до Міли, що просто, здавалося б, тільки в фільмах таке буває.
Аж тут намалювала я ця жінка, дала хороший аванс, який я витратила на погашення іпотеки. Таких грошей мені за 2-3 місяці не заробити.
Я пообіцяла допомогти. Так от, тепер справа совісті. Гроші чи лікарська етика? Які норми моралі кажуть що викривати чужі секрети це добре?
А з іншого боку, які норми моралі кажуть, що покривати коханців це добре? Заплуталася. Чисто теоретично я могла б повернути чоловіка в сім’ю за лічені дні, адже це не так коханка його до себе прив’язана, як подіяли мої “фішки”, мої “секретики”.
З іншого боку, могла б розповісти Мілі про те, що жінка задумала і яким чином хоче повернути Стаса.
Тепер питаю поради в чужої людини,хто може, підкажіть, що вибрати, нечесні гроші, чи правду яка зруйнує мою кар’єру?
