– Це мені не місце в моїй квартирі, Славо?! А ти нічого не переплутав, чи вирішив, що ти тут із кимось іншим житимеш

– Це мені не місце в моїй квартирі, Славо?! А ти нічого не переплутав, чи вирішив, що ти тут із кимось іншим житимеш

– Просто досить мене постійно пиляти! Я тобі не колода, Таня! – Заявив В’ячеслав своїй дружині. – Якщо хочеш продовжувати це в тому ж дусі, то йди краще кудись прогуляйся! А вдома не смій більше голос на мене підіймати! Бо я тобі влаштую тут райське життя!

– Ти мені влаштуєш? – обурилася Тетяна різко і мало не закричала на чоловіка. – Дивлюся, собі ти райське життя вже влаштував, так? Не “просихаєш” із двадцять восьмого грудня, ось і мені вирішив теж влаштувати подібне? Так? А може ти, просто, відірвешся, нарешті, від пляшки та допоможеш мені вдома хоч би раз за ці два тижні?!

– Це твоя робота, твій обов’язок! І квартира, до речі, також твоя! Тож сама всім і займайся! Не треба мене вплутувати! Ти ж не захотіла, щоби моя рідня приїхала до нас на Новий рік! Брат із сестрою досі не можуть зрозуміти, що вони тобі зробили, що ти їм відмовила!

– А ти цього не розумієш?

– Звичайно! Нас навіть удома з тобою не було, могла б і дозволити їм приїхати до нас, влаштувати вечірку! Вони ж нормальні, адекватні в мене! Не те, що твій брат, у якого немає гальм!

– Хоч мій брат, хоч твої брат і сестра, Слава, для мене немає жодної різниці! Усі вони неповнолітні! А ось так влаштовувати вечірки у нашому домі я нікому не дозволю! Хтось щось скоїть у нас тут, або ще чогось… І віддуватись нам! А ще тому, як ти знову таки уточнив кілька хвилин тому, бо це моя квартира! Я власниця!

– Та що б вони наробили? Пару келихів розбили б максимум! І те, не вони, а їхні друзі! Можна подумати, що ти в їхньому віці нічого такого не робила!

– Уяви собі! Не робила! Якщо ми десь і збиралися, то нічого ніколи не зіпсували! Ми максимум збирали з друзями гроші на орендовану квартиру до свят і потім вичищали все, вилизували до блиску і здавали назад господарям, інакше б нам заставу б не повернули, паспорти! А тут вільна квартира, ніякої відповідальності! Неповнолітні! Краса! Хтось принесе із собою щось заборонене, хтось отруїться, хтось із балкона нетверезий “вийде” і все!

– Ой, давай не плутай моїх і свого! У моїх компаніях навіть немає таких хлопців, хто б таке влаштував! Вони у мене нормальні!

– Нормальні?! Твій брат майже тиждень жив у якогось друга, звідки його ти ж забирав у абсолютно несамовитому стані! Це, на твою думку, нормальний?!

– Це було лише раз! А твій брат…

– Та що ти до Дімки чіпляєшся постійно?! – Закричала Таня. – Він нічого такого не просив у мене! Він знає, що я навіть просто самого його у нас вдома на п’ять хвилин не залишу, бо знаю, що він і сперти щось може, а ти мені кажеш, що якби він…

– Та просто ти ж до моїх чіпляєшся! – Перебив дружину В’ячеслав.

– Я ні до кого не чіпляюсь! Я просто не дам можливості якимось підліткам куражитися у нас вдома! Не дам, і крапка! Хоч що про них мені кажи! Хоч які німби над ними малюй у своїй уяві!

– Ось! Як мама про тебе завжди й каже! – посміхнувся він. – Егоїзму в тобі не позичати!

– Отже, так про мене думає твоя мати? – обурилася ще більше Таня. – А я їй якийсь привід давала для цього? Або, може…

– Ти ж не хочеш поділити квартиру зі мною! Записати мене як другого власника! Хоча я ж тобі допомагав виплачувати твою іпотеку, ремонт робив теж я!

– Що ти робив? – Невесело засміялася Таня і, практично, викрикнула це чоловікові. – Ремонт?! Та ти мені пару шаф тут зібрати допоміг, і змішувач у ванній замінив! Все! А з приводу іпотеки… Ти мені тільки за чотири останні місяці допоміг виплатити її, а живеш ти тут скільки вже? Чи не пригадаєш? Два роки! Два!

– Але ж я за квартиру плачу!

– Платиш, так! Нарівні зі мною! А тепер порахуй, скільки б ти за цей час віддав на орендованій квартирі, і порівняй, скільки ти тут витратив! Різниця тебе дуже вразить!

– Слухай, Тань, мені до твоєї різниці немає ніякої справи! Я твій чоловік і маю тут права не менше, ніж ти! Але ти…

– Це яких же в тебе прав тут не менше, ніж моїх? – Акуратно запитала його дружина, щиро не розуміючи, про що це він говорить.

– Я ж твій чоловік…

– І? – Знову не зрозуміла його дружина.

– Про це я постійно й говорю, Таня! Ти мене тут ні за кого не вважаєш! Я в тебе тут, як домашня тваринка, а ще скаржишся і пиляєш мене постійно, чому ж я п’ю так багато? Та тому, що ти мені не даєш себе чоловіком відчути! Я і тільки я маю бути тут господарем! Все! Крапка!

– Стривай, любий… А в тебе нічого не трісне від такої відповідальності?

– Це в тебе незабаром щось трісне, Таня, від твоєї зарозумілості! – Ображено і з часткою злості в голосі, сказав Слава їй, а потім вийшов з кухні.

Коли Таня залишилася там сама, їй у голову знову почали лізти думки, які вона останній рік усіляко відштовхувала від себе. Ці думки з’явилися в неї вперше, коли чоловік почав прикладатися до плішки майже щодня.

І, природно, це були думки про розлучення. Її ніяк не влаштовував такий розклад. А пити спочатку Слава почав, бо його звільнили з роботи, але дружина йому швидко допомогла знайти нову, навіть ще кращу за колишню. Але пити від цього Слава менше не став, він, навпаки, тільки збільшував свою вечірню дозу.

У скандалах з дружиною він звинувачував у всьому цьому тільки її та більше нікого. Він висловлював їй, що через неї він перестав себе почувати чоловіком, що у всьому винна лише одна вона.

Вона знайшла роботу, він живе у її квартирі, вона приймає завжди рішення сама. Але вона б не приймала їх сама, якби чоловік вечорами перебував у адекватному стані, тож тут він сам не залишив їй вибору.

А з приводу всього іншого, роботи та квартири, Таня пропонувала чоловікові варіанти, щоб змінити ситуацію, але тільки ці варіанти не влаштовували самого Славу. Вона пропонувала йому взяти нову спільну квартиру, тоді він також став би власником.

Пропонувала йому, щоб він почав шукати собі іншу, нову роботу, одночасно працюючи тут, а як знайде – може звільнятися, і проблему буде вирішено. Але навіщо цим усім займатися, коли й так вже добре влаштувався.

Тим більше, що якщо він все це зробить, то у нього більше не буде відмазки, чому він випиває так багато і часто, він більше не зможе звинувачувати у всьому дружину, яка за фактом робить для нього все. Ось він і не поспішав змінювати своє життя на краще.

А зараз він вирішив ще й прикопатися до того, що Таня не пустила його молодшого брата та сестру влаштувати новорічну вечірку у них удома, поки самі Таня зі Славою їздили до друзів за місто.

Наступного дня після цього скандалу Тані треба було їхати до подруги, у якої вони із чоловіком святкували Новий рік. Вона обіцяла їй приїхати, щоб зняти з заміського будинку всі новорічні прикраси всередині будинку, тому що залишати так все це на кілька місяців, поки самі будуть у від’їзді, вони не хотіли.

Це була дуже заможна сім’я, і ​​вони часто бували в роз’їздах країною, у цей час за будинком доглядали саме Таня та її чоловік, але останнім часом тільки Таня, бо Славі не було довіри більше в цій справі. Тим більше, що у цьому будинку був великий домашній бар, до якого Слава міг прикластися.

Він вже дарував пляшку дорогого коньяку чоловіку подруги Тані, а там виявився міцний-міцний чай, так що ризикувати більше нічим ніхто не хотів.

І ось Таня зібралася їхати, пішла в коридор, щоб взутись, але чоловік перехопив її увагу:

– Ти знову до твоєї Валентини збираєшся? – Невдоволено і вже трохи нетверезо з ранку запитав він дружину.

– Ти й сам чудово знаєш це, навіщо питати? – Не бажаючи сваритися з чоловіком знову, відповіла йому Тетяна.

– А може, ти там і житимеш?

– Це ти про що? – Не зрозуміла вона пропозицію чоловіка.

– Та в самому, що не є прямому, Тань! Ти ж так постійно хочеш кудись звалити з дому! Новий рік – твоя ідея святкувати не тут! Зараз ти залишаєш мене одного! Отже, тобі тут просто не місце!

– Це мені не місце в моїй квартирі, Славо?! А ти нічого не переплутав, чи вирішив, що ти тут із кимось іншим житимеш?

– До чого тут хтось інший? Просто, як я тобі вже й казав, це квартира більше моя, чим твоя! Це я тут завжди, з роботи – додому, від батьків – додому, завжди додому! Не вештаюся, як ти, по друзях! А ти ж…

– Купуй свою квартиру і будь там господарем, не треба заглядатись на те, що ніколи та за жодних умов не буде твоїм! Зрозумів? Не треба мене більше ні про що просити! Не треба докоряти мені тільки тому, що я не пускаю сюди твоїх родичів повеселитись! Не треба!

– Я вже живу у своїй квартирі та більше навіть не подумаю питати твого дозволу! Тепер твоя черга мене про щось просити! – гордо відповів він дружині.

– Навіть так? – перепитала Таня його, а потім, не чекаючи на відповідь, додала: – Ну-ну!

– Просто ти не цінуєш те, що маєш, як я! От і лишаєшся тепер ні з чим! Ось і все! А тепер вали до своєї подружки та… Хочеш – повертайся, не хочеш – не повертайся! Більше я за нашу сім’ю воювати з тобою не буду! – Пройшовши на кухню так, щоб не втратити дружину з виду, сказав їй Слава, а потім випив ще одну чарку чогось коричневого, чого саме, Таня не знала.

– Ти хоч чуєш, яку маячню ти несеш? Яке ще “воювати за нашу сім’ю”? Ти вже всі свої мізки пропив, чи що? Або це…

– Пішла геть звідси! – Закричав він на дружину.

І відразу ж після цього кинув порожню чарку в дружину, добре хоч, що не влучив у неї. Та Тані й цього було достатньо.

Вона вже взулася, поки розмовляла з чоловіком, їй залишилося тільки вдягнутися і вийти, але цього вона не змогла зробити, страх та інстинкт самозбереження пересилили. Вона швидко, практично блискавично схопила куртку, сумку і вибігла в під’їзд, щоб наступний лютий порив чоловіка не завдав їй якихось каліцтв.

Вибігши з під’їзду на вулицю, Таня відразу почала дзвонити в поліцію, пояснила все, що сталося щойно вдома, і почала чекати у своїй машині, поки приїдуть на її виклик. У цей час вона зателефонувала своїй подрузі, пояснила, що сьогодні, хоч би як сильно вона хотіла приїхати в гості та допомогти, але зробити цього вона ніяк не може.

Подруга все зрозуміла і не образилася, навіть запропонувала самій приїхати, допомогти з чимось або для моральної підтримки, але Таня відмовилася від цього.

Вона мала тільки одну мету тепер – розібратися з чоловіком раз і назавжди. Її до неможливості дістали ці постійні витівки чоловіка, його скарги, його агресія, яка раніше не була такою сильною, і висновок був один: їй просто треба позбутися цієї людини.

Зробити все, щоб він зник із її життя. А також, звичайно, позбавити його місця проживання та роботи, на яку вона його влаштувала. Хоче бути мужиком, про якого він постійно ниє, – нехай буде, але з цим вже нехай сам розбирається, без неї. А з Тані досить!

Коли приїхала поліція, Таня ще раз ввела їх у курс справи, піднявшись нагору до дверей квартири, вона хотіла відчинити двері, але виявилося, що чоловік зачинився на внутрішній замок, і треба було лише вибивати двері.

Таня спочатку вагалася кілька секунд, але все ж таки погодилася на це, бо жити та боятися – вона більше не хотіла. Хоча боятися чоловіка вона почала лише сьогодні, коли він почав кидатися в неї посудом.

Слава почав кричати на всіх, продовжив кидатися у дружину і співробітників поліції всім, що тільки під руки траплялося, але його все ж таки швидко скрутили, посадили в машину і відвезли.

На найближчі кілька днів місцем проживання він себе забезпечив.

А Таня все ж таки зателефонувала своїй подрузі, тому що не могла тепер вийти з дому, двері були вибиті, закрити їх можливості не було, так що, поки не полагодять все це, їй потрібна була допомога.

І поки друзі не поїхали з міста, вони всіляко їй з усім допомагали, адже вона стежила за їхнім будинком, поки вони бували у від’їзді. І Таня встигла подати на розлучення, написати заяву в поліцію на чоловіка, відремонтувати двері, заодно змінивши замки, і навіть кілька днів попрацювати, поки Слава був у “відпустці”.

У результаті, як він і хотів, він мав сам тепер домагатися всього. Шукати нову роботу, винаймати квартиру, спілкуватися зі своїми родичами, які його мало не проклинали за те, що він упустив таку гарну партію по своїй тупості. Але все тепер робив сам, він же мужик …

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?

You cannot copy content of this page