– Це все правда? Про будинок, про гроші? Я просив у батьків у борг, а вони не дали. Значить у нас все лише старшому! – Правда! Все тільки Миколі, – будинок, гроші, лазня. І ремонт нашим коштом – теж йому! – І вам не соромно? – Запитав Микола, – От якби батьки почули вас

– Я всіх вас тут зібрав, щоб розв’язати питання з ремонтом батьківського будинку, – сказав Микола, старший із трьох братів та двох сестер.

– Він уже зовсім поганий, узимку дме у вікна, на підлозі вода замерзає, влітку у всі щілини комарі лізуть. І лазня там капітального ремонту просить. Розвалюється все.

– Я підрахував, грошей треба багато, мабуть, тисяч п’ятсот, а то й більше. Час покаже. Поки відштовхуватимемося з п’ятисот тисяч. Нас п’ятеро.

– Батьки не шкодували себе, нас підіймали, навчали. Розділимо витрати, знайдемо бригаду. Я все організую. Гроші потрібні вже до п’ятниці, треба закупити матеріал. Краще готівкою, я дізнавався вже.

– У мене так швидко нема і не буде таких грошей, іпотека, діти. Самі розподіляємо до гривні.

– У нас теж немає грошей, кредит, діти навчаються платно.

– А у нас уже ремонт іде. Усі витратили.

– Ми можемо лише фізично допомогти. І то… – сказав наймолодший брат Едік.

– Що? Фізично працюватиме бригада! З вас лише гроші! По сто тисяч! Хоч беріть кредити, але гроші потрібні!

– Я не збираюся вкладати гроші у чужий будинок!

Усі зашепотілися і почали сперечатися. Будинок батьків, а для них чужий. Все життя батьки у ньому жили, дітей ростили.

Будинок належав батькові, а рік тому він оформив дарчу на старшого сина. От і вийшло, що будинок батьків їм уже не належить. Звичайно, вони там житимуть до кінця днів своїх, але…

– Навіщо робити ремонт, узимку вони ж їдуть в місто?

– А влітку комарі, мошка. І лазня! Треба перекладати піч.

– Миколо, дім то твій! Хто повинен ремонт робити?

– Батьки ще живі, вони тут живуть. Вам шкода для них? Майте совість!

– Батьки всю зиму живуть у мене, а пенсії, між іншим, на ремонт накопичують. А нещодавно я дізнався про цікаву історію. Ти, Колю, купив квартиру доньці коштом їх накопичень!

– Неправда, це мої гроші!

– Звичайно твої, вони ж для тебе збирали. Мати сама проговорилася, я телефонну розмову випадково почула.

– Мені навіть прикро стало, вони на продукти й гривні не дають за всю зиму, а тобі тисячі накопичили. Тобі ще п’ятсот тисяч не вистачає? Вирішив із нас взяти?

– Ти не так усе зрозуміла!

– Я зрозуміла все правильно, а ось ти тут обманюєш нас усіх. Ти живеш і горя не знаєш, мама з татом дадуть, а ми всі самі заробляємо!

– Щось ви, молодші, багато собі дозволяєте! Якщо сказав, що будинок треба для них відремонтувати, то так треба й робити! Я знайшов уже бригаду. Вони чекають! Розумієте? Справа в оплаті!

– Плати, Колю! Дім же твій! Я в цьому не беру участі.

– Я теж.

– І я.

– Це все правда? Про будинок, про гроші? Я просив у батьків у борг, а вони не дали. Значить у нас все лише старшому!

– Правда! Все тільки Миколі, – будинок, гроші, лазня. І ремонт нашим коштом – теж йому!

– І вам не соромно? – Запитав Микола, – От якби батьки почули вас. Ви ж через спадок один одному горлянки перегризете, а вони ще живі.

– Колю, так спадщини немає! Навіщо нам один одному гризти горлянки? Ми краще підемо працювати на себе, аніж на тебе.

– Ремонтуй свій будинок, батьки для тебе зробили все. Ти в них, напевно, єдиний, а ми так, прибилися.

– Але ж живуть там вони…

– Нехай живуть. Ми хіба проти, а ти ж найкращий. Ось і доведи, що їхнє рішення подарувати тобі будинок було правильним.

– Ви всі проти мене?

– Ні, ми всі разом, окрім тебе. До речі, наступна зима із батьками твоя!

– Ні, у мене дружина проти!

– Вона ж нічого не мала проти грошей, будинку… І ще, ти ж живеш у їхній квартирі. Вони переїхали в село, коли на пенсію вийшли. А квартиру тобі залишили. Не багато?

– Ми вже всі з іпотеками були, а ти сидів на орендованій. Тебе й пошкодували, бідолашний родич! Молодці батьки!

– Хочеш нашими грошима поправити свій бюджет? Ні! Бери все з батьків, якщо не соромно. У тебе совість міцно спить. А у квартирі ремонт не потрібен?

– Ви пошкодуєте!

– Про що? Спадщини позбавити нас не можна, грошей нам і так не давали. Все, настав час розходитися!

Микола лишився у своїй квартирі один, тільки так нічого й не зрозумів. Будинок батькам же треба ремонтувати, а грошей нема!

Усі відмовилися. Чому? Чому його ніхто не послухав? Він же старший! Будинок його, але ж живуть то там батьки! Хто має рацію? Підкажіть!

– Оце обговорили ремонт для батьків! Не за планом, все пішло. А так усе гарно починалося…

Пишіть свої слушні думки в коментарях, ставте вподобайки!

You cannot copy content of this page