Дідусь не дозволяв мамі будити мене на канікулах рано, адже дівчатка мають багато спати

Сьогодні краєм вуха почула розмову двох жінок у трамваї. Одна скаржилася:

«Дочка не допомагає зовсім, розлінилася. Коли не попросиш, одні відмовки. Хто з неї виросте, не розумію».

Її співрозмовниця здивувалася:

«Стривай, Марічко, то їй же всього десять. Що вона тобі має робити? Дитина ж зовсім».

Марічка ж почала перераховувати все, що її змушували робити в дитинстві, і мені захотілося обійняти бідну жінку. Важке дитинство було в неї.

Згадую себе. Я любила допомагати мамі на кухні, з радістю нарізала салати. А ось прибирати не рвалася. Особливо витирати пил мені не подобалося. Я і зараз не фанат цього заняття, але тепер вибору немає — адже комусь треба утримувати будинок у чистоті.

Дочка не допомагає

Я настільки перейнялася розмовою двох дам у трамваї, що вирішила обговорити цей момент зі своїми подругами. Зустрілися після роботи ввечері і почали міркувати.

Галя все твердила, що без роботи дитина розлінується та виросте невміхою. Таня наполягала, що мами для цього й існують, щоб навчити дочку всьому по господарству. Христина ж говорила, що для роботи вдома існує прислуга. Я ж слухала та розуміла, що скільки людей, стільки й думок.

Галина: «Чим раніше навчиться прибирати, то краще заміж вийде»

Моя падчерка ось уже який рік сидить у нас на шиї. Хоч про тих, хто пішов на небо, або добре, або нічого, але я не розумію, як можна було виховати таку ліниву дочку.

Юля зовсім не поспішає переїжджати до Дениса, каже, що спочатку кар’єру зробити хоче, а не прибиранням та прасуванням займатися. Ну почекає Денис рік, другий, а потім знайде якусь господарську дівицю, і все, кохання закінчилося. Ні, щоб і шукати роботу, і будинок тримати в чистоті. А як вона думала? Така вона, доля жінки.

Тетяна: «Хто її навчить готувати правильно, якщо не мама»

Я, коли вийшла заміж, обомліла. Нічого не вміла готувати. Моя мама, земля їй пухом, теж була з цих, що завжди бережуть дитину від зайвої роботи. А мій Петро – любитель смачно поїсти. І вчорашнє не сприймає. Ох, як мені тяжко доводилося спочатку.

Постійно на телефоні сиділа із своєю сільською подругою. Вона вмілиця на всі руки. І закрутки навчила мене робити, і кашу смачну готувати. Коли в мене народиться дочка, обов’язково її вчитиму. Не хочу, щоб так складно їй довелося пізнавати господарські мудрості.

Христина: «Нездорово привчати дівчинку до того, що вона комусь повинна щось»

Я вважаю, гарна мати казатиме доньці, що вона в неї найкраща і гідна тільки найкращого. Нехай знає, що не її це життєвий шлях — вікна мити в будинку та їсти готувати чотири рази на день. Так і життя пройде. Цікавою треба стати, читати багато, бути успішною — тоді й життя так складеться, що не треба буде на кухні стирчати.

Слухала я своїх подружок і думала про те, що насправді у всьому головне почуття міри. Так, безумовно, важливо дочці передати свій досвід. Але й набридати з приготуванням, навіщо. Ще встигне дитя напрацюватись. Дідусь мій казав, що дівчатка мають багато спати, не дозволяв мамі будити мене рано на канікулах. Гарні були часи.

Думаю, головне завдання батьків все ж таки — подарувати дитині щасливе, не обтяжене дорослими турботами дитинство. Нашим дітям у житті не завжди буде легко. Добре, якщо у важкі моменти їм захочеться думками повернутись у минуле, згадати щастя, надихнутися та йти жити далі.

Related Post

Акушерка дар мови втратила, коли побачила, хто приїхав до молодої новоспеченої мами двійнятАкушерка дар мови втратила, коли побачила, хто приїхав до молодої новоспеченої мами двійнят

Олександра сиділа в кафе і намагалася поміститися у невеликому просторі між стільцем та крихітним столиком. Величезний живіт заважав дотягнутися до склянки з її улюбленим чаєм. Саша завжди приходила у це

Мій хлопець виявився дрібною крадіжкою, міг поцупити гроші у знайомих, а мені на це потрібно було якось реагувати…Мій хлопець виявився дрібною крадіжкою, міг поцупити гроші у знайомих, а мені на це потрібно було якось реагувати…

Любов – це якась насмішка природи Любила в своєму житті двічі. Я не маю на увазі те швидкоплинне відчуття, яке приходить моментально, а через кілька днів зникає назавжди. Я говорю