Дівчинка з бідної родини боялася, що Віолетта обдурить її та якимось чином виставить на посміховисько. Адже саме так із нею і вчинили колишні однокласники

Тетяна спостерігала, як її донька Віолета розглядала в інтернет-магазині зимові чобітки. Дівчинка гортала сторінку за сторінкою, оцінювала фотографії взуття, збільшувала картинки.

«Дивися, мамуль, які ці круті. Тренд сезону. Я такі на Беллі Хадід бачила», – надихнулася дівчинка. Тетяна подивилася в екран телефону, але її увагу привернуло не взуття, а вартість чобіт.

«Сонечко, це дуже велика сума. Ми не можемо дозволити собі ці чоботи», — спробувала остудити запал молодої модниці мама. Зарплата у Тані та чоловіка явно нижча, ніж у Белли Хадід. І хоча сума загалом була підйомною, але точно пристойною.

Віолетта спочатку нахмурила брівки, а потім видала власний висновок:

«Я буду на них збирати. Час ще до того, як сніг випаде. Відкладу те, що отримаю на підробітку. А якщо не вистачатиме, то ти ж допоможеш, матусю?»

Таня не змогла відмовити такій привабливій пропозиції, тому погодилася.

Через місяць Таня помітила, що дочка повертається зі школи незадоволеною. Віолетта розповідала, що до них у клас перевелася новенька.

«Вона гарна, мабуть, розумна. Але ця неприємна Уляна накинулася одразу. Каже, ти що, на смітнику ганчірки свої зібрала? Я вже стільки разів заспокоювала бідну Тоню. Не уявляю, як би мені було ніяково на її місці. А в Уляни, здається, тирса замість мізків».

Мати подумки пораділа, що її дочка росте настільки чуйною дівчиною. У той же час мама бачила, що її дитина може не тільки не дати себе образити, а й захистити інших. Це дуже лестило Тетяні. Вона пишалася, що її Віолетта має таке велике серце.

«Може, ти захочеш запросити Тоню на шопінг? Я дам трохи більше грошей. Виберете їй хоч щось пристойне до школи».

Дочка надихнулася крутою ідеєю матері.

Та спершу неймовірно соромилася і не хотіла йти з Віолеттою до торгового центру. Хоча однокласниця переконувала її, що вони просто прогуляються чи заглянуть у кіно.

Дівчинка з бідної родини боялася, що Віолетта обдурить її та якимось чином виставить на посміховисько. Адже саме так із нею і вчинили колишні однокласники.

Мама Тоні тягнула сім’ю як могла, а батька в неї не було. Зате було п’ять братів і ще одна сестра. Цю інформацію Тоня і розповіла Віолетті, коли вони нарешті зустрілися.

«Я не візьму нічого, навіть не намагайся», – переконувала нову подругу Тая.

«А я тобі не пропоную надприродний гардероб. Просто хочу підтримати у скрутну хвилину. Ця проноза Уляна від тебе не відчепиться. Але бачу, що ти можеш показати себе. Ти розумна. Тож доведи це. Одяг – це лише одяг. Ми купимо тільки щось для школи», — з наполегливістю Віолетти важко було посперечатися, тому Тоня скромно погодилася.

Дівчатка чудово провели час. Тоня навіть розповіла Віолетті, що її запросив на прогулянку хлопчик із паралельного класу. Але Віолетта думала лише про те, що її нова подруга досі залишається у безбожно старому взутті. Такому страшному, що без сліз не поглянеш.

У цей момент дівчинка ухвалила найскладніше для себе рішення. Вона витратила всі відкладені гроші на подарунок для Тоні. Купила їй стильні нові черевики.

Про це донька поспішала розповісти улюбленим батькам. Батько, щоправда, не поділив ентузіазму Віоли. Ти що, благодійний фонд? Про себе треба думати насамперед». Але Тетяна обняла дочку і сказала, що пишається нею.

«Мамо, ти б бачила. Тоня тепер дуже красива і стильна. Уляна була схожа на жабу, коли помітила її зміни». Дочка та мама щиро засміялися.

На вихідних Віолетта прокинулася у гарному настрої. Її все ще не відпускало щастя від того вчинку, що вона зробила. Але потім дівчинка помітила поряд із ліжком велику коробку. Вона ледь торкнула її рукою, як зрозуміла, що там красуються ті самі такі бажані чобітки.

«Мамо, я так тебе люблю», – щаслива дівчинка на емоціях підлетіла до батьків.

«Це не я, це Белла Хадід свої чоботи надіслала», — дві чарівні жінки обнялися, а потім вирушили на примірку новеньких чобіток до кімнати дівчинки. Тож Тетяна зрозуміла, що в її родині, мабуть, не одна людина з великим серцем, а двоє.

You cannot copy content of this page