Добре що не сказала про квартиру, а то б на вулиці опинилася

Коли я зійшлася з своїм теперішнім чоловіком, у нас обох була нерухомість. У мене двокімнатна і однокімнатна квартира, у нього однушка. Але надто сильно я не переживала з цього приводу. Про одну квартиру він знав, а про іншу я йому просто не сказала, не те щоб хотіла щось приховати, просто здавала її, квартиранти хороші, постійні, давали гроші 1 раз в пів року наперед, так прожили 5 років у мене вже там.

Я рідко приходила, але навіть якщо без дзвінка, то бачила що там чисто, прибрано, охайно, тому особливої потреби в тому щоб щось обговорювати про цю квартиру не виникало. А потім чоловік сказав, що хотів би назбирати грошей і купити ще 1 квартиру щоб ми разом її здавали, так би і прибуток був який не який, а от наші 2 вирішили об’єднати.

Я чомусь і тут не сказала про те що в мене квартира є, уже боялася, що дізнається, а ми рік як разом живемо, то буде сварка, думала зробити йому подарунок на день народження, сказати що є отака штука, а гроші на авто витратити. Так от, вийшло так, що свої 2 ми продали до весілля, а купили після. Це була моя головна помилка. Бо після продажу лишилось небагато грошей, тому у нас була трикімнатна квартира і ще купили машину. Я ще тоді подумала, добре, тоді поки всеодно за квартиру не казатиму.

Прожили ми недовго разом, може ще з 2 роки. А потім він став якийсь жорстокий до мене, скупий на ніжності, міг не ночувати і все таке. Мене скоротили з роботи, почалися проблеми зі здоров’ям і вагітність. Він знущався морально як міг, думав що рідних в мене немає, що я не зможу піти.

Я зажадала хоч би половину від продажу квартири, він мене вмовляв що зміниться і не треба нічого продавати, не зрозумів що я куплю на ті гроші, хіба кімнату хорошу в гуртожитку. Доречі непогану ідею подав.

Я найняла дуже хорошого юриста, на суді він допоміг довести що моя сумма внеску більша, а ще, з урахуванням того, що штрафи автомобільні теж на моє ім’я приходили і тільки я їздила машиною, а в нього прав не було, суддя ще й машину допоміг відсудити. Так, я їм добряче заплатила, але що, я своє не віддам. Так я лишилася зі своєю квартирою, таки купила кімнату в гуртожитку, а згодом поміняла її на невеличку студію.

Вистачило коштів ще й на те, щоб відкрити власну кондитерку, взяла туди подругу, то тепер я і в декреті маю дохід. Квартиру так і здаю, народила хлопчика, на мене схожий, а колишій витратив все на свою коханку, а потім вона його вигнала.

Прийшов до мене в кімнату в комуналці, я якраз там ремонт робила, я ж її викупила теж потім, а що, позичила, трохи кредит, а ще дозбирала, і жаліється, ятеж овечкою прикинулася, про дитину ні словом, кажу тісно тут буде нам. Вибачай.

You cannot copy content of this page