– Дочка пожартувала, так пожартувала, що невістка тепер зі мною навіть не вітається! Пояснювати й доводити нічого не буду! Якщо совість дозволяє Вероніці так поводитися, то Бог їй суддя.
Сергій, мій син, та Вероніка, невістка, лише рік тому переїхали у власне житло. Іпотека була взята ще кілька років тому, але будинок було здано лише у травні минулого року.
Щоб іпотека та оренда не з’їдали більшу частину сімейного бюджету, подружня пара скористалася моєю гостинністю.
– Добре жили. Я вдома рідко сиджу, найчастіше, тільки спати приходжу. Друзі, подруги, на роботі затримуюся із задоволенням, у нас переробітки чудово оплачуються.
Готувала я собі окремо, у мене багато років п’ятий стіл, колись призначили через проблеми зі шлунково-кишковим трактом, я на ньому схудла на тридцять кілограмів, тому продовжую його дотримуватися.
Онук був маленьким, часто до доньки після роботи їздила. До спортзалу ходжу, за собою стежу, відпочивати люблю.
З прибиранням проблеми були відсутні — син у мене не білоручка, а ще дотримуюся принципу, що чисто там, де не смітять. Нормально жили!
За кілька років під дахом моєї квартири не було жодної сварки! Я раділа, адже погоджуючись дати притулок Сергію та Вероніці, побоювалася ймовірності зіпсувати з ними стосунки.
Переїзд відбувся! Сергій вивіз із моєї квартири всі куплені ним та Веронікою меблі, натомість відмовившись претендувати на половину холодильника, купленого у складчину.
Я отримала запрошення на новосілля, та мізкувала над подарунком, попутно вирішивши відродити дружні посиденьки зі своїми подругами у власній вітальні.
– З колегами, з подругами часто збиралися. Люблю гостей! Настільні ігри, фанти, мафія, чай та кава. До переїзду сина та невістки, до мене раз на тиждень гості приходили.
Бентежити Серьожу та Вероніку було незручно, тому ми з друзями та колегами уподобали кафе. Коли залишилася сама, вирішила гостей запросити, як у старі добрі часи.
Сказано,- зроблено! У розпал чергової партії карткової гри, одній з присутніх дам зателефонували з радісною новиною: у неї з’явилася прекрасна онука!
– У мене з Нового року дві пляшечки ігристого завалялися. Одну на роботі дарували, другу сама купувала, але відзначала не вдома, тож пляшкам залишилося чекати свого часу.
– Ми його відкрили, відсвяткували, привітали подругу, адже не щодня бабусею стаєш?!
Дружні посиденьки, що почалися о другій годині дня, закінчилися о шостій годині вечора. Коли гості розійшлися, я зателефонувала дочці, просто поговорити, дізнатися про онука. Та й про гостей я не проминула обмовитися, навіть пожартувала:
– Раніше, в молодості, о шостій вечора тільки з дому виходили, щоб погудіти, а зараз о шостій вечора вечірка з ігристим уже закінчилася!
Дочка теж пожартувала:
– Це ти так від’їзд Серьоги та Вероніки відзначила? Мене чому не запросила?
Звичайна балаканина, звичайні жарти!
А далі почалася гра у зіпсований телефон! Моя дочка пожартувала з брата, поставивши йому запитання — чим це вони так маму дістали, що їхній переїзд вона відзначала ігристим?
Сергій із дружиною поділився інформацією про вечірку. Вероніка зробила деякі, тільки їй відомі висновки, і, з того часу, стала вважати мене порожнім місцем.
– На повідомлення та дзвінки невістка не відповідає, при випадковій зустрічі, не вітається.
Сина питала, яка муха її вкусила? Він сказав не зважати!
Дочка запевняє, що коли з Сергієм розмовляла, вказала, що її слова лише жарт, а у мене вдома пили ігристе на честь новоспеченої бабусі.
Син каже:
– Не знаю, чому образилася, вона мовчить!
Інших причин для образ невістки, окрім будь-яких думок навколо вечірки, я не бачу. Коли діти переїжджали, то Вероніка щиро дякувала, та обіймала мене на прощання.
– Не лізтиму до неї! Сама придумала, сама образилася! Будь-яка спроба щось дізнатися, буде зайвою. Дорослі ж люди розмовляли! Невістка, мабуть, ще не подорослішала!
Хоче мовчати, не хоче вітатись? Я нічого з цим не пороблю! Нав’язуватись не стану! Порозумнішає, подорослішає, сама до мене прийде! Ви мене підтримуєте? Чи, можливо, у вас є слушна порада?
