Доленосна зустріч на вокзалі напередодні Нового року

Переїхавши восени жити до столиці, після багатьох розчарувань у житті, я почала все з нуля. Нове орендоване житло, нова робота, люди, і навіть повітря. Я налаштувала себе тільки на роботу, і більше ні на що, і ні на кого, щоб «потонути» в цій атмосфері і жити далі, забувши про все.

Все почалося, як я і запланувала: 2 роботи і жодної хвилини вільного часу на сторонні думки. Два місяці пролетіли, як одна мить і випав перший сніг. Ще трішки і настане найулюбленіше свято – Новий рік.

В один прекрасний морозний грудневий день, приїхала моя нова подруга, з якою я раніше випадково познайомилася, вже живучи тут. Погулявши з нею містом і випивши гаряченького чаю, я запропонувала провести її до залізничного вокзалу.

Коли ми підійшли до потрібного вагона, у неї залишалося ще 20 хвилин до відправлення потяга, але вона сказала мені, щоб я вже йшла і не мерзла на морозі. Ніби відчувала, що все має змінитися в моєму житті за кілька хвилин.

Нічого не підозрюючи, я вийшла з перону і, проходячи повз центральний вхід, перейшли мені дорогу два хлопці. Як потім виявилося, це були мої знайомі, з мого рідного міста, з ними я вже була знайома, і ми не раз перетиналися за одним столом.

Всі були раді бачити одне одного — «родинні душі», як-не-як. У цей момент взимку стало тепло. В голові почали крутитись слова: «я не одна»!

Через пару днів один із них мав День народження, і він мене запросив на свято. Я довго сумнівалася йти чи ні, бо трохи захворіла, але мені так хотілося спілкування та компанії, що я сіла в метро та приїхала. З цього дня і розпочалося свято у моєму житті.

Ми почали спілкуватися щодня. Він бігав в аптеку за ліками, купував мені фрукти, квіти, подарунки на Новий рік та Різдво, після якого ми вирішили жити разом.

Щоб сказати, що в мене було до нього кохання — ні. Я просто зрозуміла, що він той, кого я у підсвідомості шукала все життя – добрий, дбайливий та люблячий.

Життя нам не випадково дає шанс на зустріч з певними людьми, як з моєю подругою, завдяки якій я була цього дня на залізничному вокзалі, і завдяки цьому, випадок звів мене з цим хлопцем. Перейшов мені дорогу, і не дарма, вже майже 2 роки разом. Починаючи життя з нуля з чоловіком, що любить Вас, автоматично починаєш розуміти, що ти не нуль, а саме, номер один.