Мені 19. Я дуже самотній і замкнений, дуже гостро відчуваю брехню, фальш, нещирість. Коли я перебуваю в суспільстві, то відразу відчуваю це. Абсолютно не вмію спілкуватися з людьми, байдуже хто це – дівчина, дитина, літня людина чи одноліток – не можу і все тут.
Не можу просто підтримати розмову. Навіть із добре знайомою людиною так поводжуся. У будь-якій ситуації намагаюся залишитись сам з собою, але це не допомагає.
Коли від мене (як я відчуваю) чекають відповіді, я зазвичай починаю прокручувати в голові все, що можна сказати, і в результаті виходить незручна пауза, після якої вже не доречно щось говорити.
За характером я не слабкий, але якщо зачепити щось цінне для мене, можу й розсердитися. Але сам ніколи до незнайомої людини не пред’являтиму претензій по дрібницях.
Якщо трапляється конфлікт, ніколи не вдаюся до грубої сили – волію вирішити все полюбовно, мирним шляхом. Ніколи не бився, і тепер у свої 19 років відчуваю якесь почуття страху бійки. І потенційні противники, мабуть, це бачать у мені.
Ще я абсолютно не емоційний. У мене немає почуття гумору, я майже не сміюся з чужих жартів. Віддаю перевагу формальній розмові по суті, з фактами, і без зайвих емоційних вигуків. Мене гнітить, що я нудний і такий небалакучий.
У думках вибудовую розмови з людьми, але якими б ідеальними вони не були, мої вигадані ретельно вибудовані діалоги ніколи не відбуваються в реальному житті. Зараз навчаюсь в університеті, і мені складно відповісти на запитання викладача чи однокурсника, навіть якщо я чудово знаю відповідь.
Мама виховувала мене сама, батько пішов, коли мені було 13 років. З того часу ці проблеми і почалися. Я замкнувся в собі і перестав радіти життю. Так продовжується і досі. Мати часто говорила, що я виросту і буду таким, як батько, і що мені важко житиметься.
Вона у мене трудоголік і ніколи нікуди не їздила відпочити, і мені говорила, що якщо я відпочиватиму, то буду бідним і нещасним. Тому я і не виходив нікуди, сидів удома постійно, навчався, читав книги та грав у комп’ютерні ігри.
- Мамо, ти зовсім з розуму вижила?! - Гнат влетів у передпокій. Кинув ключі на…
- Ти зовсім… Ніно! Рідній матері подзвонити раз на два тижні для тебе великий подвиг!…
Валіза впала з антресолей прямо зятю під ноги. Сергій відстрибнув, поправив окуляри, потім сів навпочіпки.…
Той, хто скаже, що до шлюбу Олег підходив винятково розважливо, буде неправий. Зовсім неправий. До…
Віра була симпатичною скромною дівчиною. Її подружки вже з восьмого класу почали зустрічатись з хлопчиками,…
Ольга повернулася додому пізно ввечері після зміни. Жовтнева темрява вже огорнула місто, ноги гули від…