Почувши історію про те, що дівчині не потрібна дитина чоловіка від першого шлюбу, вирішила поділитися історією мого двоюрідного брата. Одружився Едік з жінкою з двома дітками. Старшому хлопчику Сашку майже три, а молодшій дівчинці Аліні півтора року. Жили дружно та щасливо, ще двох спільних дітей народили. Загалом, хороша, дружна сім’я, а головне всі щасливі.
Мій брат виховував усіх однаково, не поділяв на своїх та чужих. У школу з голочки одягали, велосипеди, мопеди, всім порівну. Дітки трохи підросли, так добрі люди швидко донесли Саші та Аліні, що тато в них не рідний. Ну, що ж поговорив брат із ними, пояснив, усе й заспокоїлося.
Ось минуло багато років. Сашку вже 27 років, а Аліні 25 з половинкою. Сім’я така сама дружна. Аліна брата коханим татом завжди називала, а він її батьковою донькою кликав. Брат мій дуже м’яка і добра людина, дітей своїх любить шалено. Ніколи брутального слова не сказав і не ділив дітей. А суть історії така.
Аліна вийшла заміж. Причому батьки дізналися про це від людей. Фото у соцмережах з’явилися, де вона з нареченим у весільній сукні та з кільцем на пальчику. Брат мій зателефонував їй, спитав: «Дочко, як же так? Ми ж теж хотіли приїхати, готувалися до весілля, гроші збирали, щоб усе, як годилося. Щоб танець на весіллі тата та доньки був».
А вона відповіла, що не хоче ділити цей день з батьками та родиною, тому не хоче їх бачити на весіллі. Ще сказала, що він не батько їй, щоб щось говорити. Неможливо передати біль, який застиг в очах брата. Все твердив: «за що так вона з ними вчинила?». Та й Алінина мама з гіпертонічним кризом лягла, ледь очухалися.
Наразі минуло пів року після цих подій. Аліна додому так і не приїхала. Навіть із Новим роком не привітала рідних. Не дзвонить, не пише. Говорить, що в неї тепер інша сім’я, і що вона їх усіх ненавидить. Ні з братами, ні із сестрою не спілкується. Нині вони вчаться жити без неї.
Не завжди виходить так, як ми хочемо. І не побувавши в чужій шкурі, не можна судити людину. Звичайно, бувають і нормальні діти, але іноді ось так встромляють ніж у спину рідних людей. Здебільшого чужі діти так і залишаються чужими.
Не в ранньому віці, так в зрілому, діти нагадують, що ви їм не батько чи не мати. І не приймати дитину чоловіка і говорити про це відкрито, це чесно. Краще, ніж лицемірити та обманювати, і себе, чоловіка та дитину.
